Бібліотека, як центр громади*

28828406_588577044828985_3768792551539062486_oНаступне інтерв’ю для нашого бюлетеню ми взяли у Анжели Зіненко, бібліотекарки Березівської бібліотеки-філії, Олександрійського району, Кіровоградської області. Анжела є активним членом громадської організації «Творчість. Ініціатива. Енергія», яка була створена в 2013 році на базі Березівської бібліотеки. В громадському секторі та бібліотеці працює вже понад 10 років, також балотується в депутати об’єднаної територіальної громади. Анжела брала участь у проекті Інституту соціокультурного менеджменту (ІСКМ) «Школа громадської участі-3», має багато хобі, пов’язаних з рукоділлям і мистецтвом. Ми поцікавилися як вона це пов’язує, із якими труднощами стикається.

– Так склалося, що у закладах культури переважно працюють саме жінки. На вашу думку, чи важливу роль відграє жінка в закладах культури? Наприклад, у вашій бібліотеці?

– Так, я вважаю, що важливу. Жінка, вона насамперед берегиня, яка береже своє домашнє вогнище, розширює і розвиває той заклад культури, у якому вона працює. Намагається його удосконалити, зробити його кращим. Жінки дуже важливі. Якщо жінки не просто там працюють, а ще й вкладають душу в свою роботу, то цей заклад культури дійсно відрізняється на фоні з-поміж інших.

– На вашу думку, чи тяжко сучасній жінці, особливо у селах та маленьких містах?

– Я сільська жінка, тому я вам скажу, що тяжко. Буває, не завжди вистачає часу встигнути все робити. Сім’я, прибудинкові потреби, робота. То погода погана, то ще щось, що вплине на дії. Але ми намагаємось. Намагаємось йти в ногу з часом.

– Сьогодні жінки прагнуть самовираження та самодостатності. Ми зустрічаємо безліч прикладів, коли жінки досягають успіху і діляться своїми спогадами тернистого шляху того, як їм вдалося всього досягнути. Постає питання гендерної рівноправності, що може допомогти жінці бути більш обізнаною у свої правах. Ви можете це прокоментувати?

30624408_1491619270947705_130350131424788480_o– Дискримінація, зокрема, на локальному рівні існує. Я з нею в прямому сенсі не стикалася, але я бачу що дискримінація є, і це, на жаль, факт. Потрібно просто виходити в люди, виходити в маси, щоб тебе бачили, що ти є активна, ініціативна, щось робиш і, на мою думку, сама громада буде боротись за рівність прав жінок. Освіта жінок дуже сприяє вирішенню цього питання. Зараз часто говорять, що не важлива освіта. Але саме, на мою думку, жінка має бути освіченою. Така жінка більш впевненіша, адекватніша, вона може маневрувати у своїй сфері, діяльності. Перед нею відкривається більше можливостей, ніж перед жінкою, яка не має освіти. Вчитися ніколи не пізно. Коли вчилась я, в мене була мала дитинка, я закінчила педагогічний коледж, після пішла заочно здобувати вищу освіту. Зараз я часто відвідую неформальні навчальні заходи. Тому всім рекомендую – вчитися ніколи не пізно! Не соромно не знати, соромно не хотіти вчитися.

– Ваша громада переживає процес децентралізації, зокрема, створення об’єднаної територіальної громади. Зміни влади, повноважень, навіть стилю життя все ж таки створюють нові можливості для розвитку. Щоб ви порадили жінкам для саморозвитку в умовах децентралізації?

– Можу поділитись, що робимо для цього ми – прослідковуємо в Інтернет мережі, які освітні навчальні заходи спрямовані на роз’яснювання питання децентралізації, намагаємося їх відвідувати. Читаємо, поширюємо інформацію. При спілкування віч на віч, якщо хтось щось не розуміє – пояснюємо один одному. Я не знаю таких центрів, які займаються саме навчанням з децентралізації. Ми вчимося таким шляхом.

– Наразі ви депутат сільської ради, також балотуєтесь в депутати об’єднаної територіальної громади розкажіть. Як це бути жінкою-депутатом, чи виникають певні труднощі?

– Дуже тяжко в плані депутатства. Тут вже не грає роль жінка чи чоловік, просто саме на локальному рівні до тебе приходять з усілякими питаннями, там вже не важливо якої ти статі. Але я вже маю досвід роботи в цьому напрямку, буду його удосконалювати, тому що вже бачу свої прогалини, якісь недоліки, вже знаю на що звернути увагу.

– Анжела, дякую за ваші відповіді. І наостаннє. Ваші слова прочитають багато жінок, щоб ви хотіли їм побажати?

– Я хочу побажати українським жінкам бути завжди щасливими, усміхненими. Жінка, яка щаслива, яка завжди усміхається, вона, знаєте, може йти такою гордою впевненою ходою і не замислюватися, що навколо щось діється: конфлікти, війни. Будьте жіночними! Надихайте!

 

Спілкувалася Олександра Бур’яненко

*“НДО-Інформ” №1(54), 2018

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>