Як навчитись домовлятися, використовуючи відновний підхід *

004Відновний підхід у процесах прийняття рішень, переговорах та конфліктних ситуаціях полягає у
досягненні консенсусу
результату, який максимально задовольняє інтереси усіх зацікавлених сторін,
відновлює довіру між ними та дозволяє вибудувати ефективні партнерські стосунки у довгостроковій
перспективі
. До технологій побудови консенсусу належать: медіація, фасилітація, переговори. Ці
технології працюють у бізнесі
, управлінні, системі правосуддя, освіті, громадському та державному
секторах
, у міжособистісних та міжгрупових стосунках тощо. Секрет їхньої ефективності та
виконання досягнутих домовленостей залежить від характеру взаємодії між учасниками
. Учасники
процесу прийняття рішень найпродуктивніше співпрацюють один з одним
, коли вважають цей процес
справедливим
. Справедливий процес характеризується активним залученням учасників, сприяє
взаєморозумінню усіх сторін та чітко визначає відповідальність всіх учасників
.
До основних характеристик справедливого процесу відносяться:
Залучення включення тих, кого стосується рішення, що має бути прийняте, в процес; вислухування
їхньої точки зору та щире прийняття до уваги їхніх поглядів на проблему і запропонованих варіантів
вирішення
.
Сприяння розумінню розяснення причин, через які було прийняте те чи інше рішення, кожному,
хто був залучений чи кого воно стосується.
Чітке визначення відповідальності переконання у тому, що кожен чітко зрозумів прийняте рішення,
а також, відповідно, що від нього очікується в майбутньому.
Практика застосування відновного підходу до прийняття рішень та побудови стосунків в багатьох
сферах суспільних відносин
, у бізнесстосунках, в проектних командах, в організаціях, у школах,
громадах тощо підтвердила ефективність.

Потрібно додати лише один принцип, якого бракує у цьому переліку:
Турбота ті, кого стосується рішення, повинні відчувати неформальне та небайдуже ставлення до
процесу та до питань
, що вирішуються, з боку тих, хто приймає рішення. Наявність саме цього
принципу додає прозорості та пояснює випадки
, коли вищезазначені «справедливі процеси»
начебто не спрацьовували в організаціях, коли нібито усе було враховано. Але, якщо люди
відчувають цинізм чи байдужість тих
, хто робить вигляд, що принципи «справедливого процесу»
враховані, жодне вислуховування, розуміння чи усвідомлення відповідальності не гарантуватиме
довіри чи прийняття з боку тих
, хто фактично став обєктом маніпуляції.
Отже, підсумовуючи усе сказане, відновними практиками є такі процеси, що залучають групи,
команди або тих осіб, кого стосується окрема ситуація, до прийняття відповідного рішення на
умовах поваги
, розуміння, турботи та відповідальності. Таким чином, ці чотири головні умови і є
тими загальними цінностями
, на яких базується відновний підхід.
Свідомо або підсвідомо усі ми щоразу, коли збираємось вести переговори, вибираємо
стратегію
. Три основних типи стратегії, з яких нам доводиться вибирати, – це:
підхід, заснований на владі;
підхід, заснований на правах;
підхід, заснований на інтересах.
Деякі переговори націлені на визначення того, хто сильніший, на кшталт сусідів або держав, що
обмінюються погрозами або відповідають на погрози
. Інші переговори фокусуються на визначенні
того
, хто правий, наприклад, коли двоє юристів сперечаються, чия позиція в правовому спорі
сильніша
. І, зрештою, деякі переговори проводяться на основі взаємних інтересів сторін.
Часто в переговорах змішуються всі три підходи: дехто намагається задовольнити інтереси, дехто
визначити права, дехто звертається до влади. Влада (Сила) – це здатність примусити когонебудь
зробити щось
, чого він не зробив би в іншому випадку. Влада може бути дана силою зброї,
положенням в ієрархії, харизмою або залякуванням. Визначити, яка зі сторін є сильнішою, без
вирішального й потенційно руйнівного змагання сил
, часто важко, тому що це може в решті решт
стати питанням сприйняття
. Підхід, заснований на владі, є найбільш дорогою та ризикованою
стратегією з доступних нам
, хоча часом і найбільш ефективною.

Інший спосіб вести переговори проводити їх, спираючись на певні незалежні стандарти, що
визнані законними або чесними
, щоб визначити, хто правий. Це підхід, заснований на правах, якій
може ґрунтуватися на таких принципах
, як законодавча взаємність, прецедент, рівність або
старшинство
. Права рідко бувають однозначними. Зазвичай правила, до яких звертаються,
різноманітні й суперечливі. Типова правова процедура судове рішення (арбітраж, традиційний
суд
, суд присяжних, трибунал і т.д.). Правовий підхід хоч і є менш ризикованим, ніж підхід,
заснований на владі, проте він повязаний з більшими витратами і всетаки лишається ризикованим.
Третій спосіб це переговори з урахуванням інтересів потреб, бажань або побоювань, – речей, які
людям небайдужі або яких вони прагнуть
. Вони лежать в основі позицій людей, в основі тих речей,
яких, за їхніми словами, вони хочуть. Підхід, заснований на інтересах, нелегкий. Він також
передбачає витрати й ризик
, але, звичайно, вони найменші з усіх трьох підходів. Він передбачає
також дослідження причин конфлікту
, затаєних хвилювань, вироблення творчих рішень і пошук
взаємних інтересів
.

 

* – Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад-3″

Додатково:

Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад″

Матеріали національної конференції “Соціальна анімація для розвитку культури та громад-2″

You must be logged in to post a comment Login