Як залучати кошти: думка експерта *

Для громадських організацій в Україні питання залучення коштів є дуже актуальним та інколи наболілим. Редакція нашого бюлетеню вирішила дізнатися причину такої ситуації та шляхи її вирішення у експерта із закордону. Ерін Доуленд, експерт з фандрейзингу, волонтер Корпусу Миру в Україні, 7 червня 2011 року провела у м. Кіровоград семінар «Основи залучення матеріальних і фінансових ресурсів», який був організований працівниками відділу літератури іноземними мовами Кіровоградської обласної універсальної бібліотеки Д.І.Чижевського. На багаточисленні питання учасників про результативність фандрейзингу, Ерін зазначила, що більшість відмов організації отримують через велику конкуренцію (90%), недостатність досвіду та неправильність поставлених цілей і задач у своїх проектах. Якщо організація хоче отримати кошти від якогось фонду, в своєму проекті вона має вказати, чому саме їй необхідні ці кошти, як це вплине на життя цільових груп і як зміниться їх життя завдяки цьому конкретному проекту. Адже кожен грантодавець хоче знати, як вплине проект на життя звичайних людей. Також перед проектом необхідно робити соціальний аналіз, щоб показати як ґрунтовно організація підійшла до питання і що вона являється експертом в певній галузі. Головним, що слід зрозуміти, на думку Ерін: «Хто не просить грошей, той їх ніколи не отримає». І скромність у цьому питанні не доречна – краще просити більше, ніж менше. Після семінару Ерін погодилася більш детально розкрити цю тему спеціально для читачів «НДО-Інформ».

– Розкажіть про свою місію в Україні.

– Пропрацювавши 12 років у громадських організаціях я вирішила приєднатися до Корпусу Миру у якості волонтера та на часі працюю над проектами у громадських організаціях в Україні. Я живу та працюю в Україні протягом трьох років у громадській організації у Закарпатській області, пишу гранти, роблю фандрейзинг, створюю програму та нові проекти.

– Чим відрізняються громадські організації в Україні та США?

– Громадські організації тут нові та дуже молоді. Це стара країна із старої частини світу із довгою історією, в той час як США – молода та не має довгої історії. Все ж, ми маємо довгу історію НДО та філантропії. На початку 1900-х років були засновані перші громадські організації у США. А тут НДО розпочали свою діяльність не так давно, близько десяти років тому. Таким чином, відмінність полягає в тому, що вони набагато молодші тут і вони продовжують рости. Ростуть вони досить швидко і їх справи йдуть вгору, але із продовженням їх росту, ми маємо багато ресурсів, якими можемо поділитися, так як маємо більш ніж 100-річний досвід у діяльності НДО.

– Чому, на Вашу думку, громадські організації  не завжди знають як залучати кошти?

– Я думаю, що це не обов’язково відповідальність НДО. Сьогодні міжнародні та національні фонди не залежно від того чи це урядові чи приватні чи міжнародні фонди мають працювати краще із НДО. НДО можуть лише тоді ефективно працювати, коли партнерська взаємодія двостороння. Я маю на увазі, коли фонди та громадські організації збираються за одним столом та обговорюють пріоритети, які існують в громадах. Тоді питання знайдуть відповіді, проблеми будуть вирішені для громади. Тому сьогодні на НДО лежить відповідальність бути експертом, знати, що відбувається в громаді, що потрібно людям. Уряд та міжнародні донори мають йти до громадських організацій і запитувати які потреби існують у їх громадах та що відбувається саме зараз в Україні. Лише з моєї точки зору, те, що сьогодні кажуть донори: «Ось те, на що ми дамо кошти». І таким чином НДО працюють дуже тяжко над проектом, щоб на нього дали кошти.

– Які основні аспекти фандрейзингу на які НДО в Україні мають звертати увагу?

– Я вважаю, що найбільший пріоритет для НДО в Україні – це власне працювати краще завдяки оцінці потреб, дізнаватися що дійсно потребує громада, залучати громаду, використовувати людей громади, які знають що відбувається для участі у діяльності НДО чи то волонтер чи член стратегічної робочої групи. Дуже важливо організувати велику кількість людей із громади, щоб вони приєднувалися до роботи НДО, а не лише мати офіс від 5 до 25 людей, які працюють кожен день, мати відкрите до громади ставлення. Потім вони зможуть краще посилатися на потреби громади, тому що в них буде більший доступ до коштів, чи то гранти, спеціальні події або соціальне партнерство тощо. Провідна роль НДО – відповідати потребам громадян, часто коли уряд не відповідає їм або не в змозі їх задовольнити. Тому без розуміння громадськими організаціями потреб людей, вони, навіть, не можуть займатися фандрейзингом, тому що не знають для чого вони ним займаються.

– Що Ви порадите щойно створеним НДО, дуже молодим?

– Відкрити свої двері для всіх зацікавлених у справах, які вони роблять. Якою б не була їх тематика чи місія – відкривайте обійми та шукайте людей, зацікавлених у тих самих речах, що і ви. Запрошуйте їх бути волонтерами, членами комітетів, стратегічних робочих груп та вже виходячи з цього розробляйте стратегічний план. Оцінка потреб визначить ваш стратегічний план на рік чи 3 роки. А через певний час ви побачите чи відповідає ваша діяльність потребам  громади. Тоді ви змінюєте свій план, доопрацьовуєте його, розширюєте, щоб відповідати все більшим потребам чи потребам що змінюються у їх громадах. Це власне перша рекомендація, яку б я дала будь-якій НДО.

– Як НДО мають писати проекти?

– Мені дуже подобається питання про те, що було на початку курка чи яйце. Я все більше переконуюсь, що у діяльності НДО  – яйце завжди перше, якщо йдеться про залучення коштів до організації. Багато НДО шукають веб-сайти, щоб знайти потенційних донорів знову і знову, щоб знайти потенційні гранти. Вони розмірковують наступним чином: «Ми робили професійне навчання – ми можемо подаватися на цей грант». В дійсності це професійне навчання має бути організоване для сліпих людей. А організація, що вирішила подавати свій проект, ніколи не працювала з людьми із вадами зору або з обмеженими можливостями, це не в їх компетентності. Але вони спробують написати гарний проект фокусуючись на тому в чому вони дійсно мають досвід, в даному випадку у професійному навчанні. Тобто, як я вже казала раніше, треба починати із оцінки своїх можливостей. Проекти необхідно писати виходячи не з того, що вміє ваша організація, які гранти пропонують донорські організації, а виходячи з того які потреби існують в суспільстві.

– На вашу думку чи скоро підуть міжнародні фонди з України?

– Вже протягом 3-х років точаться такі чутки, що у наступні 3 роки міжнародні фонди завершать свою діяльність. Але ця ситуація залишається не змінною, тому що їх існування все ще необхідне.

– Але якщо станеться так, що міжнародні організації все ж підуть з України. Яким чином НДО мають знаходити ресурси для реалізації їх ініціатив?

– Сьогодні було б істотною перевагою для кожної громади якщо бізнес розвивав би корпоративну соціальну відповідальність. Тому бізнес та ті працюючі люди мають почати підтримувати тих людей, які переживають важкі часи. В Україні дуже багато українців страждають і ті, в кого справи йдуть добре мали б співпрацювати з НДО не лише у фінансовому вигляді, але також і наданням консультативних послуг як в Сполучених Штатах  багато бізнес структур надсилають своїх працівників у якості волонтерів або надають гранти НДО. Справа в тому, що в суспільстві існує 3 сектори – бізнес, влада та громадські організації. І посилення третього сектору має відбуватися шляхом перехресної комунікації. А зараз здається, що третій сектор існує сам по собі та мало знає про взаємодію із владою чи бізнесом і тому міжнародні фонди такі критичні. Як би там не було, я бачу лише дуже невеликий шанс того, що це станеться, в Україні необхідно розвивати корпоративну соціальну відповідальність. Але для того, щоб це почало працювати необхідно, щоб уряд запровадив певні податкові пільги, певне сприяння бізнесу. Бізнесмен, який не має фінансової спроможності, фінансової вигоди від надання благодійної допомоги недержавним організаціям буде залишатися добрим бізнесменом не дуже довго. У Сполучених Штатах якщо ти робиш пожертву, тобі дають перерву або податкові пільги. Отже, це, як вони кажуть «розумні інвестиції». І завдання по впровадженню таких змін лежить на всіх трьох секторах суспільства.

* – НДО-Інформ №4(43), 2011