Розбудувавши міцне партнерство у своїй нинішній громаді, місцеві релігійні інституції мають тепер добрі позиції, щоб діяти як “мостобудівники” до зовнішніх ресурсів. У багатьох випадках ці зв’язки з “зовнішніми” ресурсами вже існують і тільки вимагають модифікації й удосконалення, щоб громада дістала максимально можливу вигоду від їх використання.
Наприклад, хоча й існує нерідко прірва між містом і передмістям, передмістям і сільською місцевістю, церкви можуть опинитися на передовому рубежі наведення мостів через ці прірви, оскільки в кожній із щіх місцевостей вони вже мають готових партнерів із числа єдиновірних церков. Так. чимало міських конгрегацій налагодили зв’язки або партнерство з приміськими парафіями і навіть зробили наступний крок – до побудови ширшої коаліції з релігійними інституціями з довколишніх громад. Результатом цих зусиль є спрямування нових ресурсів до громади й використання цих ресурсів у найефективніший спосіб:
Крім “релігійних” контактів церкви, вона також може залучити громадську або приватну філантропічну підтримку.
Наприклад, чимало церков можуть зміцнити громадські фонди, що займаються створенням недорогих житлових комплексів. Кілька церков навіть створили свої власні фундації для підтримки програм посилення громад.
* – джерело: Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік
Інститут розвитку внутрішніх ресурсів громади
Інститут вивчення політики
Північно-Західний університет
(переклад на українську мову – Оксана Іванюк та Сергій Іванюк, керівник проекту з перекладу та видання книги – Юрій Третяк, виконавчий директор асоціації агенцій регіонального розвитку України)
Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.
Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.
You must be logged in to post a comment Login