З початком нового навчального року багато дітей та їх батьків знову повертаються до шкільних турбот і повсякденних викликів. Однак, окрім звичайних шкільних труднощів, таких як навчання та соціалізація, існує проблема, яка заслуговує на особливу увагу – булінг. За останніми дослідженнями, булінг у школах залишається однією з найбільш розповсюджених форм насильства серед дітей. У цій статті ми розглянемо актуальні статистичні дані щодо булінгу серед дітей, надамо визначення цього явища та обговоримо різні форми, в яких булінг може проявлятися.
За результатами дослідження, проведеного у листопаді 2023 — січні 2024 року за підтримки Міністерства освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освіти та ініціативи «Дружній простір», 51,3% опитаних учнів зазначили, що коли-небудь стикалися з булінгом: 55,9%, дівчат і 46,2% хлопців. А з початку повномасштабного вторгнення 24,7% учнів стали мішенями булінгу.
Що таке булінг? “Булінг” – це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи.
Булінг виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил. Булінг може виявлятися у багатьох формах:
• фізичній – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності;
• словесній– обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація;
• соціальній – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток;
• в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими;
• електронній (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.
Учні, які є жертвами булінгу, часто страждають від соціального неспокою, самотності, відчуження, фізичних хвороб і низької самооцінки. У них також можуть розвинутися фобії, агресивна поведінка або депресія. Деякі учні пропускають школу, їх успішність падає, або навіть зовсім кидають школу через булінг. Діти і підлітки, які навчилися використовувати силу й агресію, щоб завдавати страждань іншим, можуть взагалі перестати бачити різницю між добром і злом. З часом вони можуть стати жорстокими дорослими. Саме тому важливо якомога раніше допомогти їм перестати знущатися над іншими.
Схильними до булінгу можуть бути як хлопці, так і дівчата. Хлопці частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчата у більшості випадків застосовують більш непрямі дії, такі як розповсюдження пліток про однокласників, або ж ізолювання останніх шляхом виключення із спільної діяльності або груп. Проте з віком, як хлопці, так і дівчата більше вдаються до словесного і соціального булінгу.
Ситуація булінгу має колективний характер. В школі діти утворюють певну ієрархічну соціальну структуру, яка, як правило, має три основні елементи, а саме: кривдник (булер); потерпілий або мішень булінгу; спостерігачі.
На боці потерпілого (жертви) також є спостерігачі(чки), які поділяються на три категорії:
Кривдник (булер) – це той, хто безпосередньо вчиняє булінг (цькування). Кривдниками(цями) найчастіше стають ті, хто росте без заборон та авторитету дорослих. Їм дуже часто не вистачає уваги з боку дорослих і поваги до їх особистості, через що їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших.
Потерпілий (жертва) або мішень булінгу. Найчастіше в розряд потерпілого (жертви) булінгу (цькування) потрапляють діти, які чимось відрізняються від своїх ровесників: фізичними даними, особливостями розвитку (гіперактивні, з синдромом дефіциту уваги, заїканням тощо), успіхами в навчанні, матеріальним становищем, навіть просто запальним чи спокійним характером. У зоні ризику стати жертвою булінгу стають діти, у якої немає довірливих відносин з батьками, дитина надана здебільшого сам собі і вулиці.
● активні спостерігачі(чки)-захисники(ці), які не сприймають цькування, допомагають або намагаються допомогти учневі/учениці, якого/яку цькують;
● пасивні спостерігачі(чки)-захисники(ці), які не сприймають цькування і вважають, що повинні допомогти жертві, але не наважуються на активні дії;
● байдужі спостерігачі(чки), які не залучаються до процесу цькування та не займають чітко визначеної позиції. Варто зазначити, що булінг (цькування) може відбуватись і без спостерігачів.
Отже, навколо потерпілого (жертви) утворюється так зване «коло булінгу (цькування)», яке свого часу описав норвезький психолог Ден Олвеус, відомий своїми працями в області агресивної та асоціальної поведінки дітей. Це коло демонструє, що спостерігачі(чки), які знаходяться на початку процесу на нейтральних або протестуючих позиціях, мають властивість зсуватися вліво, в сторону кривдника(ці). Це відбувається за законами психологічного захисту. Коли допомога ззовні не приходить, дитина захищається, відкидаючи власні людські якості – співчуття і жалість. Тому розірвати «коло булінгу» може тільки дорослий.
Більш детальніше з матеріалом можна ознайомитись за посиланням: Неформальна освіта для розвитку громад
You must be logged in to post a comment Login