Соціокультурна адаптація ВПО: що насправді допомагає

Війна змусила тисячі українців залишити рідні міста та регіони, переїхати до нових громад — іноді зовсім чужих. Але переселення – це не лише зміна адреси. Це – виклик, адже втрачено не лише житло, а й звичний простір, роботу, соціальні зв’язки, відчуття «своєї громади». У такому контексті ключовим стає соціокультурна адаптація. І не лише як виживання, а як шанс створити нову спільноту, нові зв’язки, нове життя.

Адаптація – це не просто забезпечення житлом чи соцдопомогою. Важливим є відчуття приналежності, підтримка, довіра, знайомство з громадськими інституціями, культурними практиками, створення нових соціальних мереж. Без такого «соціального коріння» у внутрішньо переміщених осіб (ВПО) може з’явитися відчуття ізоляції, невпевненості, що ускладнює адаптацію та психологічну стабільність.

Громадська організація «Інститут соціокультурного менеджменту» (ІСКМ) має багаторічний досвід у сприянні розвитку громад, реалізації культурних і соціальних ініціатив. У 2022–2023 роках ІСКМ було реалізовано проєкт «Шлях адаптації», спрямований на допомогу ВПО, зокрема жінкам-переселенкам. У межах цього проєкту ІСКМ було запропоновано не лише одноразову допомогу, а й нові можливості – навчання новому фаху (перукарська майстерність, масажна справа), надання стартових наборів для початку власної справи. Таким чином, жінки-переселенки могли отримати ресурс для економічної незалежності та інтеграції у новій громаді.

Крім професійної складової, ІСКМ були також використані інструменти соціокультурного менеджменту – перетворення локальних закладів культури, громадських просторів на центри місцевої активності, створення майданчиків для спілкування, взаємодії, культурних та освітніх подій. Це – основа для формування нового «соціального капіталу» у громаді.

На основі досвіду ІСКМ + загальних підходів до адаптації ВПО, можна виокремити ключові «тригери», які справді допомагають людям почуватися частиною громади:

• Можливість стати корисним/-ою – коли ВПО отримують шанс навчитися, працювати, створити свій простір (робота, міні-бізнес). Це не просто виживання, а гідність, незалежність, внесок у нову громаду.
• Доступ до культурних і соціальних просторів – громадські центри, клуби, культурні заходи дають змогу «вкоренитися», знайти однодумців, друзів, відчути, що ти «не сама/сам».
• Підтримка через групи, спільноти, навчальні програми – тренінги, майстерні, групи підтримки, ініціативи є платформо., де можна знайти підтримку, навички, соціальні зв’язки.
• Інформаційна та методична підтримка для активістів щоб громади могли самі ініціювати процес інтеграції та підтримки ВПО, створювати ініціативи, адаптуючи простори, події, політики.
• Економічна самостійність та перспективи — стабільність через роботу або власну справу, що дає впевненість і мотивацію залишитися та розвиватися у новій громаді.

Отже, соціокультурна адаптація ВПО – це про повагу, гідність, участь, можливості, приналежність і спільноту. І досвід ІСКМ показує, що якщо підходити системно, з об’єднанням культури, освіти, соціальної активності, підтримки та економічної незалежності, то можна допомогти людям не просто «пережити», а стати повноцінною частиною нової громади.