Стійкість громади через культуру участі

У сучасних умовах викликів усе частіше звучить поняття «стійкість громади». Проте справжня стійкість не зводиться лише до наявності ресурсів чи інфраструктури. Її основою є активна участь мешканців/-ок у спільному житті громади — те, що називають культурою участі.

Культура участі означає, що громадяни/-ки не просто отримують послуги чи реагують на зміни, а долучаються до ухвалення рішень, обговорюють проблеми, шукають рішення разом. Це формує довіру, відповідальність і відчуття належності до спільної справи. Саме такі громади здатні швидше відновлюватися після криз і ефективніше розвиватися.

Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ) вже більше 20 років підтримує розвиток громадянської активності через навчальні програми, публікації та практичні кейси. У межах своїх ініціатив ІСКМ наголошує: участь — це процес, який потрібно розвивати послідовно. Важливо не лише створювати можливості для діалогу, а й навчати місцевих лідерів/-ок, як цей діалог організувати.

Соціокультурний підхід, який застосовує ІСКМ, доводить: участь починається з культури взаємоповаги, відкритості та спільного творення. Саме через такі цінності громади формують власну стійкість — не лише матеріальну, а насамперед соціальну.

Культура участі також допомагає громадам ефективніше використовувати власні ресурси. Коли люди залучені до обговорення проєктів чи планування бюджету, зростає прозорість і відповідальність влади. Це сприяє кращому розумінню потреб місцевих жителів/-ьок і підвищує якість управлінських рішень.

Крім того, участь зміцнює горизонтальні зв’язки — між громадськими організаціями, освітніми установами, бізнесом та місцевою владою. Так утворюється мережа взаємопідтримки, яка допомагає громаді вистояти у складні часи та розвиватися навіть за обмежених ресурсів.