Єднання громади та влади у вирішенні екологічних питань *

Зараз ми змінимо наш вектор свідомості, точніше сказати сконцентруємо на тому напрямку, в якому нам вдалося вести експерименти, використовувати технологічні можливості одночасно поєднуючи з досвідом громадських організацій. Наша величезна вдячність Інституту соціокультурного менеджменту у тому , що ми змогли направити ті дослідження, які напрацьовувалися роками, в цікаве русло громадської активності м. Вінниці. Отже, досвід взаємодії влади, громадськості у вирішенні питань екології.
Як ми взагалі прийшли до розуміння цих проблем і чому наша назва зараз «Дім здоров’я», поки ще ця назва залишається, хоча ми вже трохи переходимо на інший рівень. Але «Дім здоров’я» у нас визнаний у Вінниці, імідж цієї організації вже існує на певному рівні, влада та інші організації нас знають і на цьому ми змогли створити добру взаємодію державних структур та громадських організацій.
А почалося все з того, коли я приїхала до Вінниці, Світлана Качура (сьогодні вже моя колега) запропонувала створити при її бібліотеці клуб «Дім здоров’я». Я , звичайно , відразу ж пішла на зустріч, оскільки до цього у мене був досвід на Байкалі близько двох років, коли я освоювала нову спеціальність, яка пов’язана з енергоінформаційними технологіями, абсолютно новими у цьому світі. Як правило, вони побудовані на стародавніх знаннях. Там мені вдалося створити клуб, який діяв два роки досить успішно. Мені вдалося побувати на семінарі відомого дослідника у світі води Масару Емото. Його книги дуже поширені. Там показано, що вода, як одна з енергоінформаційних стихій, має шалені можливості у розвитку позитивного світу знань людей. І ми почали проводити такі зустрічі саме у бібліотеці. Я показувала ті різноманітні пристрої, з якими ми працюємо на побутовому рівні з водою, а також з енергетикою простору.

Наша мета – створити інформаційне поле чистої води, для початку у Вінниці. Справа в тому, що коли я була на Байкалі, а це дивовижне озеро, в якому знаходиться 20% чистої води світового запасу. Річки там такі, що можна підходити і пити воду. Можете уявити зараз на Україні таку ситуацію? Це неможливо. У нас, у порівнянні з Сибіром, зона екологічного лиха. І мені весь час ніби йшов поклик, що потрібно повернутися на Україну і треба щось робити тут, володіючи такою спеціальністю і такими можливостями. Коли почалося літо, ми відкрили клуб, і на одній із зустрічей виникла ідея щодо проведення у місті конференції «Екологія води». Ця ідея швидко була підхоплена, у з’явилося досить багато однодумців. тоді ми і організували конференцію, де були присутні досить відомі вчені. Наприклад, директор Інституту екології людини, доктор фізико-математичних наук, професор Михайло Курик. Тому, хто знайомий зі світом води, відоме це прізвище, як в Японії Масару Емото, так у нас Михайло Курик. Але наші корені ростуть зі Швейцарії, у нас там є Швейцарське суспільство оптимального життя і є підприємства вегетаріанського харчування, на якому досить серйозно займаються проблемами води, тому що це проблема здорового харчування. До проблеми здорового способу життя ми ставилися не просто як до нормального фізичного стану людини, а так, що це стан щастя і задоволеності. Тому ми намагалися об’єднати сучасні знання з давніми напрацюваннями, які існують тисячі років. Для мене було дуже несподівано, що відгукнулися всі наші інститути у Вінниці, які представили свої доповіді і роботу. Ми зараз співпрацюємо дуже добре з аграрним інститутом, проводячи дослідження про те, як можна за допомогою живої води, яку ми називаємо структурованою, вирішити проблему відмови від мінеральних добрив. Це проблема зараження поверхневих грунтів, водних ресурсів на Україні. Я з цим зіткнулася, коли побачила, що наша річка влітку в окремих місцях взагалі пересихає, а малі річки зникають. Саме цю

проблему ми підняли, запросили водоканал, було добре висвітлення цієї конференції засобами масової інформації.
Чим же ми саме займаємося? Ми досліджуємо структуру води, напоїв, їжі в спеціальній лабораторії. Таких лабораторій існує всього дві, в Японії і в Швейцарії. Там ми можемо отримувати зразки води, напоїв, їжі і показувати інформаційну наповненість цих зразків. Після проведення конференції у нас постало питання про те, як же бути далі? Ми ще не думали, що станемо такою активною громадською силою у Вінниці, але там така свідомість, що нас просто зрозуміли. Ми самі не помітили, як навколо нас почало формуватися коло всіх державних та освітніх установ. Самої активності ми не створювали, вони самі до нас приєдналися. Нас також підтримали мерія, екологічна інспекція, департамент екології. Щодо подальшого розвитку у нас виникало рішення проводити круглі столи і ми вже провели чотири. На першому круглому столі ми підняли тему, як можна працювати з водою не тільки технічними пристроями, а за допомогою усвідомлення людей. Останній круглий стіл я проводила в липні 2013 і вже аудиторія була більш розширена, приєдналися багато інститутів, Парк «Дружби народів», який знаходиться на берегах Вишенського озера. І з цим озером у нас почалися дуже цікаві екперіменти. Нас також запросили до участі у четвертому з’їзді екологів, де ми змогли представити громадськості нову науку тонких енергій. Як правило, вона існувала в іншому вимірі, і це для нас було трудністю, оскільки потрібно було довести, що ті експерименти, які ми проводимо, доказові з точки зору науки, а значить, вони можуть бути прийняті, для того щоб розвивати цю науку і отримувати зовсім нове ставлення до способу життя людей.

* – Матеріали Національної Конференції «Соціальна анімація для розвитку культури та громад» (14-15 жовтня 2013 року, м. Львів-Брюховичі)