Культурницькі організації та відродження громади *

Люди в громадах завжди збиралися разом відсвяткувати, поспівати й потанцювати, пограти на музичних інструментах, розповісти одне одному історії, виробити гарні речі й продати їх. Усі ці види діяльності часто називають “культурою”, і це той клей, що тримає людей укупі й допомагає їм утримувати міцну громаду.

У кожній громаді є люди, які “виробляють” культуру, які малюють, пишуть, співа­ють. розповідають історії, виготовляють коштовності, гончарні вироби, полотно. Митці й ремісники представляють тих, хто робить безцінні внески в розбудову громади, як це вже зазначалося в Розділі 1. Коли ця творча енергія об’єднується в місцевих організаціях, во­ни перебувають у центрі процесу розвитку громади.

Що ми маємо на увазі, коли кажемо: “Місцеві культурницькі організації”? Безпе­речно, інституції більш професійні, формальні й помітні є важливими складовими місце­вого культурного ландшафту – громадські театри, галереї, музеї, музичні групи. Але рівною мірою важливими є й менш формальні, аматорські колективи, що їх місцеві лю­ди створюють разом – спектр музичних груп широкий – від великих церковних хорів до вуличних реперів, від співаків псалмів до випадкових джазових ансамблів, блюзовпх і рок-груп, виконавців національної музичної спадщини, які грають усе – від бальних танців до польки. Культура включає і групи сусідів або членів однієї парафії, що танцю­ють старовинні танці, співають старі пісні, виробляють чарівні предмети в старовинному стилі. Вона також охоплює всі спеціальні проекти й події, покликані показати молодим людям їхнє національне коріння, приживити любов до прекрасного наступним по­колінням.

* – джерело:  Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік

Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.

Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.