Леонід Жовтило: децентралізацію схвалюю і підтримую своєю роботою!

Леонід Жовтило – виконавчий директор громадської організації “Фонд розвитку ініціативи громади” (м. Мала Виска, Кіровоградська область), експерт з питань місцевого самоврядування.

– З точки зору практика, як Ви оцінюєте децентралізаційні процеси в громадах?

Ті зміни, які сьогодні відбуваються в наших громадах, більшою мірою показують позитив від самого процесу об’єднання територіальних громад і взагалі питань впровадження децентралізації. Головне, внаслідок фінансового аспекту децентралізації, в громадах з’явися ресурс, який вже можна використати на розвиток як інфраструктури, так і взагалі на поліпшення добробуту життя громадян. В об’єднаних громадах з’явилося більше повноважень, вони стали незалежними в управлінні своїми територіями, але поряд з тим, в громадах з’явилося більше відповідальності. Важливим є те, що завдяки даній реформі,

нарешті місцеве самоврядування стає суб’єктом управління — головним в системі управління територіальною громадою, і поряд з тим партнером жителів своєї громади. Процес іде і як показує динаміка — реформа змінює життя громад на краще. Але з поміж тим існують і певні проблеми реформи, зокрема, слабкість кадрового потенціалу. Сучасна управлінська система, на жаль, ще «не заточена» під сьогоднішню модель управління, яку пропонує громаді реформа. Більшість керівників та працівників органів місцевого самоврядування, які не пройшли тренінгового навчання з питань сучасних підходів до управління територіями, які не брали участь в тематичних конференціях, дистанційних курсах навчання і не роблять з цього необхідні висновки – управляють громадами по старій системі. Але старі управлінські інструменти не спрацьовують у новій моделі, яку пропонує реформа. Також громадяни ще не можуть зрозуміти, що вже повноцінно від їхнього вибору залежить майбутнє громади. Але законодавчі зміни поступово розставляють все на свої місця: є голова ОТГ, якого обрали, він є менеджер, який спільно з громадою, за рахунок використання такого інструменту як бюджет участі, відповідальні за ефективність використання ресурсів громади та залучення додаткових ресурсів. Є депутатський корпус, який повинен безпосередньо через зустрічі спілкуватися з громадою та доносити думку і позицію громади до керівництва місцевих рад, з цим ще у нас проблеми. Це є ті недоліки у системі спів існування громади і влади, але тенденції до змін є.

Ці ризики були передбачені від самого початку тими, хто задумав реформу і їх проговорювали. Передбачалося, що на першому етапі так і буде поки система не збалансується. і все буде однакове. Тоді жителі громади будуть бачити, що одна громада розвивається краще, інша — гірше, і причиною тому кращий або гірший менеджмент, і вже виборці не будуть шукати винного, а будуть обирати кращого менеджера.

– Чи досягла громада результатів, на які розраховували перед об’єднанням?

Можна сказати, що — так. Внаслідок фінансової децентралізації в громаді з’явився ресурс, збільшились надходження від податків, надійшли обіцяні державою додаткові кошти, наприклад, в минулому році було 4,8 мільйона гривень, а в цьому році, хоч держава і обіцяла більше, але дала 2,4 мільйона гривень із додаткового ресурсу, який виділяється державою як субвенція для об’єднаних територіальних громад протягом 5 років. Отож, ресурс є, використовувати його планує сама громада, але щодо максимальної ефективності — це вже інше питання. Громада зіткнулася з труднощами такого плану, що держава міняє правила гри. Наприклад, говорили, що протягом 5 років нам надаватимуть освітню та медичну субвенції, а ми розвиваємо ці сфери в громаді. Так було у минулому році, а цього року надали освітню субвенцію, яка розрахована лише на заробітну плату вчителів. Оплата праці іншого персоналу освітнього закладу, харчування школярів — це вже проблема місцевої влади. Заробітну плату з місцевого бюджету підвищили не всім вчителям, тому в громаді виникла пропозиція – знайти гроші з місцевого бюджету для оплати праці всім працівникам навчального закладу. Аналізуючи дану ситуацію, можна зробити висновки: місцевій владі громади потрібно раціонально використовувати ресурси, віднаходити варіанти щодо ефективного використання ресурсної бази шкіл — шукати шляхи економії через запровадження енергозберігаючих та енергоефективних технологій, а також провести розумну оптимізацію навчальних закладів, сформувати систему опорних шкіл. Прийнятий, нарешті, Закон України «Про сільських старост», сприятиме розумінню старостами своїх повноважень,можливостей та відповідальності. На жаль, ще є мешканці сіл, які вважають, що децентралізація для них не принесла ніяких позитивних змін.

Але незважаючи на всі ці проблемні моменти, поступово позитивні зміни на краще в громаді – помітні. Зі своєї сторони, наша організація “Фонд розвитку ініціативи громади”, намагається донести до людей, що вони сьогодні є основою розвитку громади і децентралізація це не тільки «децентралізування» всіх повноважень від центральної влади, але й в системі роботи місцевої влади. Діяльність місцевої влади має орієнтуватися на громаду. Концепцією реформи визначено так, щоб кожному громадянину було комфортно жити в будь-якій точці населеного пункту України – чи то Київ, чи то Мала Виска. Через це – мешканці сільських територій повинні самоорганізуватися, об’єднуватися в кооперативи для економічного розвитку свої господарств, створювати органи самоорганізації для соціокультурного розвитку, визначати те, що їх не влаштовує в громаді і брати участь в управлінні своєю територією.

– На Вашу думку, чи налаштовані в селах на децентралізацію?

Громадська активність в селі поки мало розвинена, люди звикли більше працювати у себе в господі, ніж у громаді. На сьогоднішній день, на жаль, я бачу це не тільки в нашій, але й в інших громадах. Мешканці сіл не можуть зрозуміти, які зміни відбулися за рік чи два після об’єднання. Потрібен час, оскільки в селі накопичено багато проблем. Сьогодні сільські мешканці хочуть, щоб саме ця дорога була зроблена, щоб школа відремонтована і була гарною, сучасною. При цьому, їх не цікавить де беруться ресурси, і якщо не реалізується їхнє бажання — це означає для таких людей лише одне – все погано і децентралізація ніякої користі не приносить.

Це складний процес і вирішення його повинно проходити на спільних умовах взаємодії центральної та сільської влади. Вони повинні оволодіти інструментами участі громадян, зібрань, написання петицій, звернень, проявляти зацікавленість до життя громади. Проблема сільської громади і в деякій мірі – міської – в тому, що вони не розуміють що для того щоб стало краще варто розуміти: а що ти хочеш змінити? Потім отримати знання, а як змінити ситуацію на краще. А вже потім брати участь у самому процесі позитивних змін.

Минулого року Ваша організація здійснила проект «Моя громада – наш спільний дім», чи змінилася громада?

Ми системно працюємо над активізацією громадян у процесі вирішенні проблем громади. В рамках першого проекту “Моя громада — наш спільний дім” ми намагалися опитати думку людей, що до бачення ними проблем громади. Систематизували отриманні результати і спільно шукали можливі шляхи та способи їх вирішення за безпосередній участі жителів села. Наразі ми розпочали реалізацію наступного проекту “Інструменти економічного розвитку сільських територій для об’єднаної громади”, який є логічним продовженням попереднього.

Тож другий етап нашої роботи спрямований на підвищення економічного розвитку громади. У нас є розуміння того, що посилення економічної основи жителів села, сприятиме їх активності, розвитку культурної свідомості й підвищенню участі громадян в житті громади. Коли громадяни почнуть розуміти, що в них “економічно” щось виходить, – виникне бажання працювати на благо громади в межах всіх питань розвитку території. Тому ми взяли за основу проекту інструменти самозайнятості громадян на селі: кооперативний рух, «зелений туризм», перетворення хобі громадян на бізнес (“хенд-мейд”).

І коли ми зі своїми пропозиціями знову зустрілися з людьми (ред. Перші зустрічі відбулися в рамках попереднього проекту) то побачили, що те зерно, яке ми засіяли в першому проектів дало певні сходи, люди стали біль активно готові не тільки до діалогу, а і до конкретних дій. Але у них відсутні знання з тих питань, які ми їм запропонували і вони потребують супроводу. Ми бачимо різницю у настроях людей: до і після наших заходів. Люди ідуть від нас вже зовсім інші, вони розуміються в темі й зацікавлені у її розвитку, як результат – підвищується їх активність. Тому я вважаю, що ми зробили вірний акцент на підвищення економічного потенціалу членів громади.

– Які заходи ще плануєте проводити в рамках проекту?

Маємо на меті організувати нові заходи для нашої громади, зокрема, фасилітацію громадської активності. Плануємо провести дві фасилітаційні сесії із залученням експертів – фасилітаторів, які б через європейські технології залучення громадян до планування своєї діяльності допомогли б їм визначитися самим: по – перше, зрозуміти, які зміни у громаді сприятимуть її економічному розвитку; по-друге, які мають можливості має громади, що сприятимуть цим економічним змінам; по-третє хто із жителів громади може взяти на себе відповідальність за подальшу реалізацію визначених планів. Я вважаю, що це буде цікавим,корисним і сучасним інструментом для мешканців нашої ОТГ.

Після того, як ми визначимо людей, які знатимуть завдяки фасилітації, що вони хочуть і можуть, ми плануємо повезти їх до Вінницької та Черкаської областей, де продемонструємо, як працюють інструменти економічного розвитку — кооперативи, як бізнес в Вінницькій області, а також – як неприбуткові кооперативи в Черкаській області. Після поїздки планується другий етап реалізації проекту — проведення тренінгу під супроводом професійних тренерів, які розкажуть як формуються кооператив, як пишеться бізнес- план, як заповнюються заявки, які ризики можуть виникати та як їх долати.

Після навчання, ми будемо здійснювати супровід того, як створюється кооператив. Якраз ці всі елементи самозайнятості в об’єднаних сільських громад в подальшому можуть слугувати формуванню проектів розвитку, про які говорять в громадах. У нас є домовленість з міською радою про те, що на основі отриманих результатів ми створимо програму підтримки самозайнятості на селі. Крім того, за результатами розвитку кооперативів, ми зробимо економічний аналіз, який слугуватиме місцевим бізнесменам. Серед очікуваних результатів – робочі місця, нова якість співпраці між громадою та бізнесом.

– Ви зазначили, що у вас в громаді створюються нові громадські організації, можете проаналізувати активність громадського сектору Маловисківської об’єднаної територіальної громади, які заходи реалізовуються?

Громадський сектор нашої об’єднаної територіальної громади активізувався ще коли Маловисківський район працював в рамках проекту ПРООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду», де в іншій іпостасі ми допомагали в створенні громадських організацій і деякі з них на сьогодні працюють. Вони мають ініціативи, але їхній потенціал поки використовується для благоустрою населеного пункту та проведення екологічних акцій. У нас є партнери з села Злинка (Маловисківський район, Кіровоградська обл..) громадська організація «Розвиток громади с. Злинка», які зацікавленні у тому, щоб ми провели для них декілька навчальних тренінгів щодо нових можливостей діяльності сільських громадських організацій.

Можна сказати так – громадський сектор пробуджується, беруть приклад з нашої громадської організації. Ми відкрили інформаційний простір, про нас пишуть у газетах, зокрема, у місцевій газеті «Маловисківські вісті». В подальшому, для громадськості, яка тільки робить «інтуїтивні» кроки в своїх громадах, ми плануємо надавати знання для їх подальшого саморозвитку, щоб вони працювали з грантами, формували свої фонди і об’єднували ресурси.

– Які б поради Ви дали тим, хто тільки розпочинає процес об’єднання?

По-перше, громадськість, яка планує об’єднатися повинна зрозуміти – «в поході легко не буде». Відповідальність повинна розподілятися між усіма членами громади, починаючи від керівного органу, який формує сама громада до кожного окремого жителя громади. Всі повинні зрозуміти – громада обирає собі керівника, менеджера громади. Громада обирає тих, хто буде допомагати цьому менеджеру бути містком між ними, тобто депутатів своєї ради, і до цього вибору громадяни повинні підходити виважено тому, що від цього буде багато чого залежати в подальшому.

По-друге, сільським громадам не потрібно боятися того, що в центральній садибі громади буде краще, в сільських – гірше. Сьогодні є такі інструменти як Статут громади, в якому повинні зафіксувати усі усні домовленості. А для цього потрібно проаналізувати свої можливості, бачення, потреби і чітко їх розпланувати.

Якщо буде така колективно-творча справа і вона надалі буде зафіксована на папері, тоді можна буде апелювати нею до центральної садиби громади. Об’єднання не впливає на те, що хтось буде занепадати, а хтось за рахунок інших процвітатиме. Якщо буде вірне розподілення повноважень й відповідальності, то потім воно вплине і на розподіл ресурсів, які громада може отримати. Кожному потрібно зрозуміти – ніхто вже не прийде і нічого за когось не зробить. Тепер – це відповідальність громади.

По-третє, в громаді повинна бути комунікація громадян. В громаді повинні бути комунікативні майданчики, які мають бути прописані в умовах об’єднання.

Наприклад, «Раз на місяць (за визначеною датою та місцем проведення) здійснюється зібрання громадян та влади ОТГ для комунікації, обговорення важливих питань та перспектив розвитку громади». Влада має свої особливості, вона вважає, що знає чого хоче громада. І тут, в свою чергу, громадяни мають підказувати владі чого вони хочуть, а влада повинна приймати й по мірі можливості, в межах своєї компетенції, реалізовувати потреби громадян і обов’язково говорити їм чому, з яких причин не можливе впровадження тієї чи іншої потреби. Якщо буде все чесно, відкрито і на партнерських засадах, тоді буде легше працювати.

Спілкувалася Анастасія Шевченко