Нове відкриття обдарувань і здібностей інвалідів як внутрішніх ресурсів громади *

Filed under Новини

Щоб зрозуміти обдарування, які інваліди можуть принести в громаду, ми повинні на­вчитися думати, в тому числі мовою громади, а не лише мовою системи соціальних послуг, яка наклеює ярлики на цих людей та ізолює їх від процесу розбудови громади. Справжня громада та, що здатна рости й зміцнюватися тільки разом з усіма своїми членами, що зна­ходить простір для них. що розвиває їхні здібності в межах своєї власної моделі зростання. Інваліди витіснені на периферію своїх громад, бо на них дивляться тільки з огляду на “їхні вади. Давайте змінимо цю тенденцію і зараз вивчимо позитивні обдарування й здібності, що їх інваліди можуть додати до процесу розбудови громади.

Навички. Кожна людина має здібності, навіть ті люди, яких звикли вважати немічними. Розпізнання й мобілізація цих здібностей створює нові перспективи для всіх членів громади й підвищує гордість і самоповагу людей, що досі носили ярлики.

Гостинність. Кожна громада має приховану здатність бути гостинною, але ця гостинність є якістю, що потребує активізації, щоб стати справжнім ресурсом громади. Це об­дарування людей з вадами – активізувати гостинність громади, в якій вони живуть. Сто­совно своїх найбільш маргіналізованих членів громада здатна продемонструвати й розвину­ти свої внутрішні силу й гнучкість. Включаючи виключених, громада росте й створює нові можливості для свого майбутнього розвитку.

Співчуття. Міцна громада – це завжди співчутлива громада, і це співчуття може бу­ти вивільнене тільки через встановлення прямих стосунків з індивідами, які стали витісне­ними й ізольованими не зі своєї вини й не за власною волею.

Дружба. Дружба йде за співчуттям і передбачає певний рівень взаємності в стосун­ках. Коли одна модель стосунків – ізоляція інвалідів – замінюється іншою – процесом їх активного залучення, тоді (і тільки тоді) можуть розвинутися нові можливості для друж­би між інвалідами й рештою членів громади.

Щастя. У контексті стосунків у громаді щастя є завжди подвійним дарунком: дару­ючи щастя іншим, ми у відповідь отримуємо таке саме щастя. У жодній іншій ситуації взаємність цього процесу не розкривається так ясно, ніж коли ми встановлюємо стосунки партнерства з інвалідами. Відкриваючи джерело змістовних стосунків і надії людини ізольованій, витісненій із громади, ми не просто приносимо їй радість, але й водночас незмірно додаємо радості собі.

Натхнення. Кожен, хто колись налагоджував щире партнерство з інвалідами, точно знає, як часом надихає таке партнерство. Так багато всього, що більшість із нас засвоїли й сприймаємо як належне, тепер бачиться в цілком іншому світлі. Бути здатним брати участь у процесі, в якому витіснена з громади людина може подолати величезні усклад­нення й уперше в житті бути продуктивною – хай навіть у малому, – це великий привілей і джерело натхнення, такого необхідного для власної продуктивності й продуктивності суспільства, частиною якого ми є.

Цей процес прийняття й використання обдарувань і здібностей інвалідів означає, що коли ці витіснені люди налаштовані на контакт із відповідними й відкритими людьми, тоді громада в цілому здатна зростати й міцнішати – а це зростання міці й здібностей є якраз тим. що ми називаємо розбудовою громади.

 

* – джерело:  Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік

Інститут розвитку внутрішніх ресурсів громади

Інститут вивчення політики

Північно-Західний університет

(переклад на українську мову – Оксана Іванюк та Сергій Іванюк, керівник проекту з перекладу та видання книги – Юрій Третяк, виконавчий директор асоціації агенцій регіонального розвитку України)

Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.

Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.

You must be logged in to post a comment Login