Путівник для пошуку місцевих груп *

Певний район – це не лише вулиці, будинки та люди, що мешкають у них. Під поверхнею існує складна мережа зв’язків, різноспрямованнх стосунків між людьми, і все це творить “кістяк” життя громади.

Дехто з мешканців належить до однієї розгалуженої родини, інші працюють разом. Дехто ходить до тієї самої церкви по неділях, інші грають у парку в софтбол по суботах після обіду або в кеглі четверговими вечорами. Молоді сім’ї кооперуються для спільного догляду дітей: інші люди утворюють клуб для обміну книжками, ще декого об’єднує гра у бридж. Це можуть бути батьківські комітети в місцевій школі, квартальні клуби, історичні товариства, театральні групи, клуби садівників, зустрічі анонімних алкоголіків і тисячі інших груп. У плані формальному це може бути від зустрічі трьох сусідів за кавою, які планують вечірку, до повномасштабних зборів громадп з молотком, мікрофонами й по­рядком денним.

Як можна інвентаризувати різноманітні групи й асоціації у вашій місцевості? Далі наводиться кілька методів для створення їх переліку.

Дослідники Програми вивчення громад Центру міських проблем Північно-Західного Університету поставили перед собою завдання знайти якомога більше груп, до яких належать люди в одному з передмість Чикаго. (Дослідники працювали в старому передмісті Чикаго, в якому нараховується близько 24 кварталів і мешкае 85 000 людей: передмістя досить різноманітне за етнічним складом населення та соціо-економічними групами. Ми обирали недорогий, простий, швидкий і продуктивний шлях.

Ми знайшли три дієві шляхи:

• Використання газет, довідників та інших друкованих джерел.
• Опитування людей у місцевих інституціях, як от церкви та парки.
• Вибіркові телефонні опитування місцевих мешканців.

Для початку: використання друкованих джерел

Газети й журнали

Якщо ви прибуваєте до певного регіону й нічого про нього не знаєте, найпростіший спосіб швидко дещо довідатися – це переглянути місцеві газети. Газети громад бувають від просто друкованих щомісячників до складних повноформатних газет, що виходять один або два рази на тиждень. Майже всі вони обслуговують місцевих читачів, друкуючи місцеві календарі, оголошення й новини щодо місцевих організацій.

Ми переглянули чотири підряд номери щотижневої газети громади розрахованої на район, який ми вивчали. Ми обмальовували будь-які згадки про події, клуби, збори, спор­тивні змагання й рекреаційні групи, а також про будь-що інше, заради чого люди могли збиратися разом. Ці зусилля дали нам 25 груп; витрачений час був порівняно невеликий (півгодини на номер).

Ми також вивчили недільний мистецький додаток міської газети “Чикаго Триб’юн”, де була інформація про події та культурницькі групи в усьому місті. Хоч і не спрямована на конкретну громаду, ця газета все ж додала кілька груп, у які могли входити місцеві люди.

Іншим корисним джерелом був міський щомісячний журнал “Чикаго”. Тут раз на квартал друкується колонка “Залучення”, що містить перелік волонтерських програм і програм самодопомоги в різних районах міста.

Спеціальні газети, що їх видають місцеві політичні партії, громадські організації, природозахисні групи або церкви, також можуть бути корисні.

Довідники

Нерідко трапляється, що хтось уже надрукував перелік організацій громади, і ви мо­жете скоротити свою працю, скориставшись ним. Такі довідники можуть видавати місцеві газети, офіс члена міської ради (або іншого місцевого політичного лідера), публічна бібліотека (ми використовували загальноміський довідник, але в ньому відображено місцеві групи), церкви, громадські організації.

Іншу інформацію можна знайти в більш загальних довідниках:

• Телефонний довідник. На жовтих сторінках перевірте списки під заголовками “Асоціації”, “Організації”, “Братства”. На білих сторінках зверніться до назви району (скажімо. Історичне товариство Парку Роджера, Бізнес-асоціація Четнем): або ж, якщо вам відомо, які етнічні групи домінують у районі, можете по­дивитися під цим словом (наприклад. Польсько-Американський конгрес), щоб пересвідчитися, чи немає тут місцевого відділення.
• Енциклопедія асоціацій (видана Дослідницькою компанією Дейла, Бук Тауер. Детройт МІ 48226) зазвичай доступна в публічних бібліотеках. Може допомогти й щойно видане Регіональне видання, що містить перелік регіональних, штатових і місцевих організацій.
• Довідники самодопомоги. Лікарні нерідко друкують перелік груп самодопомоги (для молодих матерів, вдів або вдівців, людей, що перенесли різні операції або хронічних хворих, родин, де б хвороба Альцгеймера тощо). Довідник само­поміч них груп загальної підтримки в Іллінойсі (виданий Центром самодопомо­ги, Івенстоун. Іллінойс) містить перелік широкого спектру груп самодопомоги, що працюють в Іллінойсі. включно з мистецькими й поетичними групами, жіно­чими групами й т.п.

Контакти з місцевими інституціями

Бібліотеки

Слушний спосіб відстежити місцеві групи – це піти туди, де вони збираються. Досліджуючи газети, наприклад, ми відкрили, що чимало груп зустрічається в місцевій бібліотеці. Ми сконтактували з бібліотекарем і дістали інформацію про те, які групи там збираються, ще й отримали виданий бібліотекою довідник місцевих організацій.

Парки й місця відпочинку

Інше популярне місце зібрань – це місцевий парк. Не тільки рекреаційні групи, а й інші, що ставлять перед собою ширші цілі, – громадські організації та ради місцевих шкіл – часто використовують паркові приміщення для зборів. Дзвінки до директорів місцевих парків дали інформацію щодо груп, які там збираються; деякі директори, крім того, надіслали детальні списки.

Інші рекреаційні заклади також можуть надати інформацію: наприклад, дзвінок або візит до місцевого боулінг-клубу повинні дати відомості про ліги або інші групи, що вико­ристовують доріжки.

Безумовно, найважливішим місцем зборів у багатьох громадах є місцеві релігійні інституції. Церкви, мечеті й синагоги не лише надають приміщення для зовнішніх груп на зразок Анонімних алкоголіків, вони ще й організують власні групи з різноманітними ціля­ми (жіночі групи, молодіжні тощо). Для значної кількості людей єдиним формальним член­ством є те. що пов’язане з їхньою церквою.

Через це ми вирішили особливі зусилля спрямувати на пошуки організацій, пов’яза­них із цервами, діставши список місцевих церков від громадської організації; аналогічний перелік можна дістати й у місцевих готелях або лікарнях.

Ми почали з листа до місцевих церков (див.: Додаток 2, частина 1), в якому поясни­ли, що ми прагнемо знайти й чому вважаємо, що це буде корисно. До листа додали пе­релік різних типів організацій (див.: Додаток 2, частина 2).

Далі ми зателефонували пастору або іншому працівникові. Інколи пастор просто пе­реглядав список, часто пастор забував (або не отримував листа), але в будь-якому випадку охоче надавав інформацію.

Ми запитували:

• Які груші церква спонсорує? (Якщо було необхідно, ставили допоміжні запитан­ня. як от: “Як щодо груп вивчення Біблії?”) Чи мета цих груп соціальна чи ду­ховна. чи рекреаційна? Як часто вони збираються? Чи відкриті вони для інших членів громади, чи тільки для церковної конгрегації?
• Які інші місцеві групи збираються в церкві? (Ми часто додавали підказку: “Як щодо квартальних клубів?”)
• Які ще послуги церква надає громаді? (Зазвичай додавали підказку: “Як щодо неформальних гуртків аеробіки або фотографії?”)

Пастори, з якими нам пощастило поговорити, охоче йшли на співпрацю, хоча було також чимало таких, до кого ми не змогли додзвонитися. Ми послали цим пасторам іще одного листа з переліком організацій (див.: Додаток 4. частини 1 і 2), а також форму (Додаток 5) для заповнення, внесення до неї груп, які спонсорує церква або які в ній збираються, і надання інформації про них. Після цього ще кілька пасторів надали нам інформацію.

Багато пасторів зацікавилися тим, що ми робимо, й просили надіслати їм копію кінцевого продукту, ми обіцяли надіслати. Ми послали кожному пастору ще одного листа, давши їм можливість переглянути інформацію, щодо їхніх церков перед опублікуванням її (Див.: Додаток 6).

Контакти з церквами виявилися надзвичайно корисними. Від них ми отримали назви 340 груп, спонсорованих церквами, і ще 110 груп, що проводять збори в церквах, всього 450 груп із 43 церков, що відповіли нам. У Додатку 1 позначено, назви яких груп із на­шого загального списку ми отримали завдяки контактам із церквами. – після назв цих груп у списку стоїть слово “церква”.

Контакти з окремими людьми

Найбільш очевидний спосіб визначити, до яких груп входить людина. – це спитати її особисто. Але це й важче, ніж читати газети або опитувати кліриків та бібліотекарів. Треба вирішити, яких людей опитувати, знайти ефективний спосіб входження з ними в контакт, і поставити правильні запитання, щоб люди пішли на співпрацю й не відчули, що порушено їхнє приватне життя.

Ми попросили місцеву організацію визначити житловий квартал, який можна вважати “типовим” для району: де представлені різні етнічні групи й люди з різним рівнем достатку. Після цього ми вибрали три вулиці – всього шість кварталів, у яких були будин­ки різних типів.

Ми звірилися з Довідником Чикаго з околицями “Крісс-Кросс” (виданий Гайнсом. Шомбурґ. Іллінойс). Цей довідник надає імена й телефонні номери за адресою. Так. якщо ви маєте адресу будинку в певному квадраті, ви можете знайти імена й телефовві номери людей, які там мешкають. Якщо вам треба знайти видавця довідника “Крісс-кросс” вашого регіону, можете сконтактувати з Гейнс і компанія, 8050 Freedom Avenue, NW, North Canton, OH. 44720. телефон (216) 494-9111.

Ми надіслали листи (Додаток 6) до всіх мешканців обраних кварталів. Ми пояснили суть проекту й додали Карту Асоціації (Додаток 2), а також орієнтовний тип асоціацій, про які наші адресати могли знати.

За тиждень ми надіслали ще по одному листу й зателефонували. Розуміючи, що дех­то може бути підозрілим до того, хто розпитує, до яких груп належить людина, ми відра­зу зазначали, що працюємо в спонсорованому університетом проекті. Можна підтвердити правдивість намірів свого проекту, пославшись на шановані місцеві установи або ор­ганізації.

Кожен дзвінок ми починали словами:

Добрий день, мене звуть__________ , я з Центру міських проблем і досліджень

політики Північно-Західного університету. Чи отримали Ви нашого листа? Я цікавлюся будь-якими клубами чи організаціями, про які Ви чули або з якими співпрацюєте, або чле­ном яких Ви е.

Ми також телефонували деяким людям без попереднього листа, розмову починали словами:

Добрий день, мене звуть___________ , я з Центру міських проблем і досліджень політики Північно-Західного університету ми проводимо дуже коротке опитування щодо клубів та організацій у Вашому районі. Нам не потрібне Ваше ім’я, нас тільки цікавлять назви клубів і груп, про які Ви знаете. Чи могли б Ви відповісти на наші запитання?

Ми швидко зрозуміли, що це дуже обтяжливо – особисто читати список організацій усіх типів. Натомість мп навчилися ставити кілька запитань з відкритою відповіддю:

• Чи можете Ви назвати кілька груп, про які чули або до яких входили? Чи е вони у Вашому районі?
• Чи є місцева організація громади у вашому районі? Як щодо квартальних клубів?
• Чи берете Ви участь у роботі якоїсь церкви чи релігійної організації? Якщо так, то чи е в цій церкві інші групи чи клуби, до яких Ви належите?
• Чи є якісь інші групи з інтересів, у яких Вхі чи члени Вашої родини берете участь – скажімо, жіночі або чоловічі клуби, ветеранські організації, мистецькі клуби або інші?
• Що Ви можете сказати про неформальні групи? Чи збираєтеся або співпрацюєте Ви зі своїми сусідами?

Не кожен бажає відповідати на такі запитання (мп помітили, що немає істотної різниці, чи одержали люди спершу листа, чи ні). Дехто не розмовляє англійською; декому так і не змогли додзвонитися: інші нібито хотіли побалакати, але казали, що не є чле­нами ніяких організацій. Ті ж. хто виявив готовність до співпраці, надали нам назви 100 різноманітних організацій (було 49 повторів). Це дало в середньому 10 назв організацій на годину телефонних розмов.

Звісно, частина інформації повторювалася. Чимало людей, наприклад, називали церковні групи, про які ми вже знали. Однак дзвінки дали нам загальне уявлення про місцевість і те, наскільки и мешканці беруть участь у її житті. Ми також знайшли в кож­ному кварталі двох чи трьох людей, винятково заангажованпх у місцевих групах та ор­ганізаціях і здатних, вочевидь, бути неформальними гідами у своїх громадах.

 

* – джерело:  Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік

Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.

Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.