Релігійні інституції *

Місцеві релігійні інституції і відродження Громади

Місцеві релігійні інституції мають море ресурсів, які можуть бути безпосередньо ви­користані в відбудові громади. Насправді чимало церков і синагог уже почали застосовувати свої ресурси в громаді в надзвичайно творчі й інноваційні способи і таким чином стали центрами співпраці між місцевими людьми, групами, асоціаціями й інституціями. Іншими словами, сьогодні багато релігійних лідерів прийшли до розуміння того, що вони не можуть і далі лишатися значущими у громаді, якщо не навчаться налагоджувати важливі зв’язки задля розвитку і вдосконалення громад. Це розуміння привело до вражаючої кількості твор­чих підходів до розбудови громад силами релігійних інституцій. У цьому посібнику вка­зується лиш на кілька таких підходів і окреслюється лише один сет стратегій. (Більше ідей можна знайти в прекрасній книжці “Домашнє приготування економіки: Посібник з еко­номічного розвитку громад для конгрегацій” Кіма Зейлента. яку можна дістати в Семінарі громад з економічного розвитку за адресою: 100 S. Morgan. Chicago 60607.)

Тож як саме релігійні інституції можуть якнайповніше застосувати незачислені ре­сурси. до яких вони мають доступ, у процесі розбудови кращих громад? Відповідь на це запитання можна знайти в налагодженні й постійному розвитку широкомасштабної серії “партнерств” з іншими асоціаціями, інституціями, організаціями й індивідами, які також є в їхніх громадах. Об’єднуючи ресурси місцевих релігійних інституцій з ресурсами, вже наявними в інших структурах громади, церкви, синагоги та інші релігійні інституції мо­жуть знайти виходи на найбільш трепетні проблеми своїх громад і набрати сили для роз­будови серії міцних зв’язків, завдяки яким побачать ці проблеми в іншому світлі й діста­нуть наснагу для їх належного й найбільш ефективного вирішення.

Нове відкриття релігійних інституцій як ресурсу громади

Майже в кожному районі існує широкий спектр релігійних інституцій. Кожна кон­кретна релігійна інституція пропонує унікальну конфігурацію специфічних ресурсів, які можна застосувати у процесі розбудови громади. Разом з тим, кожна релігійна інституція – велика чи маленька, міська чи сільська. Протестантська, Католицька, Іудейська, Му­сульманська. Буддистська або якась інша – завжди пропонує ще й певний набір загальних для всіх ресурсів, які можна ефективно мобілізувати на користь відновлення громади.

Персонал. У церквах та інших релігійних інституціях працюють люди, не лише до­бре підготовлені й освічені, а й такі, що мають чимало особливих навичок та інтересів. Ці навички й інтереси часто можна використати на допомогу розбудові громади в різно­манітні способи. Наприклад, чимало церков зараз виявилося залученими до програм будівництва житла в співпраці з неприбутковими організаціями. Інші релігійні інституції обрали галуззю докладання зусиль особливі аспекти розбудови громади, як от молодь, літні люди і/або митці.

Крім того, ще й члени місцевих релігійних інституцій приносять із собою широкий спектр особливих навичок, інтересів і знань, які можуть виявитися цінними для всієї цер- ковеої громади. Наприклад, теслі, водопровідники, лікарі, медичні сестри, вчителі, пись­менники, вчені, керівники підприємств, художники – всіх їх зазвичай можна знайти в якійсь місцевій релігійній інститутці, і кожен із цих членів має особливий фах. який мож­на ефективно застосувати до процесу розбудови громади.

Приміщення. Незалежно від розміру й віросповідання, чимало релігійних інституцій мають принаймні одне велике приміщення, де збираються парафіяни, святилище, класні кімнати, офісні кімнати, підвали, вестибуль, стіни, передпокої, кухню, паркінґ і деякі не використовувані приміщення. Деякі більші, краще укомплектовані церкви й синагоги ма­ють до того ж подіум, спортивний зал, бібліотеку, школу й навіть кімнати гуртожитку. Усі ці ресурси можуть стати істотними засобами у постійному процесі розбудови громади.

Матеріали й обладнання. Чимало місцевих релігійних інституцій мають комп’юте­ри. копіювальну техніку, факси, музичні інструменти й матеріали, садово-паркові інстру­менти. навчальне приладдя, теслярські й слюсарні інструменти, кухонне начиння й меблі, як от столи й крісла. Інші, більші церкви й синагоги можуть також мати спортивне зна­ряддя. автобус або міні-бас, обладнання для відео і/або аудіозапису й різноманітне знаряд­дя для живопису. Якщо детально вивчити, виявиться, що кожна релігійна інституція має унікальну колекцію матеріальних ресурсів, які можна використати для вдосконалення громадського життя.

Професіоналізм. Релігійні лідери нерідко дають громаді прогностичну оцінку розвит­ку програм, що забезпечують більшу соціальну й економічну справедливість. В той час, коли занадто багато організацій та інституцій головний наголос роблять на конкуренції й “особистому інтересі”, релігійні інституції майже завжди практикують альтруїзм і творення добрих справ в інтересах інших людей і всієї громади.

Релігійні інституції також приносять у громаду доречне усвідомлення й схвалення необхідності ритуалів у житті громади. Ритуал, символічне втілення традиції, збирає до­купи міріади ниточок життя громади й дозволяє кожному члену релігійної громади бути причетним як цінна часточка загального цілого. Це означає, що навіть у нашу раціональ­ну еру ритуал виражає в громаді сенс, який означає: «Ми є ціле полотно: ми поділяємо спільну історію; ми належимо разом як до минулого, так і до майбутнього» , іншими сло­вами, релігійний ритуал – це вираз глибокої потреби людини самовіддано брати участь у духовному житті громади.

Завдяки відданості, альтруїзму й розумінню необхідності ритуалу релігійні інституції відомі своїм моральним авторитетом, здатністю прямо говорити про соціальні проблеми та їхній негативний вплив на життя громади. Наприклад, у Чикаго зібралася коаліція місцевих церков, щоб виступити проти розгалуження мережі казино в місті. В іншому місті церкви й синагоги звернули увагу громадськості на моральні аспекти закриття фабрики й узагалі того типу розвитку району, який не бере до належної уваги основоположні інтереси місцевих мешканців.

Економічні ресурси. Місцеві церкви й синагоги не лише просто купують знаряддя й матеріали, воші мають здатність наймати мешканців громади для здійснення проектів віднов- ленвя або тривалих програм, які вони спонсорують. Вони можуть навіть мати фонди для інвестування в проекти розвитку громад. Крім того, місцеві релігійні інститутці часто мають можливості об’єднувати свої ресурси з ресурсами громадських організацій з метою створення можливостей для започаткування місцевого бізнесу або розширення його діяльності.

Перелічені різноманітні ресурси – це лиш окремі приклади того, на що здатні місцеві релігійні організації. Але щоб ці ресурси почали служити меті розбудови громади, вони повинні бути активно об’єднані з іншими основними ресурсними центрами громади. Це оз­начає. що місцеві релігійні організації повинні бути готові до налагодження серії взаємо­вигідних “партнерств”, якщо вони мають намір реалізувати весь свій потенціал у процесі розбудови громади, міцної як матеріально, так і духовно.

* – джерело:  Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік

Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.

Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.

* – джерело:  Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік

Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.

Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.