Шістнадцять принципів перетворення світу

Нижче подані шістнадцять принципів, які важливо усвідомити і на які слід опиратися у роботі з розвитку громади. дотримуючись їх, базуючи на них свою діяльність, ви зможете уникнути помилок і використати ваші зусилля набагато ефективніше.

1. Люди здатні перетворити свій світ

Зміна – найфундаментальніша характеристика розвитку всесвіту. Незаперечний той факт, що люди є потужним джерелом змін. На практиці, застосування цього принципу означає необхідність відійти від реалій та умов, у яких розгортається наше життя, перестати бути пасивним реципієнтом, іншими словами – «увійти в історію». Перехід із пасивного стану в активний починається у свідомості.

«Увійти в історію» – означає увійти в творчі стосунки з життям, свідомо змінювати себе і світ на краще. Це процес Богоуподібнення, до якого була покликана людина від моменту створення її Творцем.

2. Розвиток відбувається зсередини

Процес людського розвитку і розвитку громад починається зсередини кожної особи, взаємозв’язку, родини, організації, громади або нації.

Доки людина не матиме бажання змінити себе саму, ніхто інший не зможе змінити її. Оточення може лише надавати підтримку, дещо радити, але вирішальне значення у прийнятті рішення відіграє сама особа, лише вона вирішує, що для неї добре, а що ні, якою дорогою іти і що робити.

Цей процес подібний тоді, коли дитина вчиться їздити на велосипеді, і, хто б їй не допомагав, вона навчиться їздити на ньому лише тоді, коли сама вирішить, що вона хоче навчитися їздити на велосипеді і стороння підтримка буде потрібна лише для того, аби підтримати дитину в її починаннях..

3.      Загоєння ран – необхідна складова розвитку

Загоєння давніх ран і засвоєння здорових звичок мислення та діяльності, що мають прийти на зміну розладнаним думкам та розірваним моделям людських стосунків, – це необхідна складова процесу сталого розвитку.

Прикладом можуть бути багато прекрасних сімейних пар, щасливих родин, що жили по сусідству, та навіть просто добрих друзів, які разом пережили радості і горе, але все ж змушені долати непорозуміння, сварки та розлучення тільки через те, що вони не змогли довіряти одне одному, працювати разом, спілкуватися, не відлякуючи одне одного, утриматись від під опікування одне під одного та пліт кування одне про одного, взаємного приниження та взаємних докорів.

Чи не слід зупинитися і задуматись: поки люди зберігають свою настороженість та недовіру до інших – їхня воля буде паралізована. Покалічені серця та розладнана поведінка не повинні визначити наше ставлення до життя і до інших людей. Давні кривди і звичні реакції на ці кривди, які носять люди у особі, цілком мають пояснені причини. Слід усвідомити та змінити до цього своє ставлення, щоб жити і працювати далі. Ставитися до людей справедливо – це і є загоєння давніх ран.

4.      Справедливість – непорушне правило у процесі розвитку.

До кожної людини треба ставитися з повагою незалежно від соціального рівня, статі, раси, віку, культури, релігії та інших характеристик. Це означає, що кожній людині мають надаватися рівні можливості для участі у процесах загоєння ран та розвитку громади і для одержання справедливої частки від прибутків.

Поки справедливість не одухотворятиме все, що ми робимо задля людини або громади, те, що ми робитимемо, не буде розвитком.

5.      Бачення – необхідна умова розвитку

Бачення, якими ми станемо і якими буде сталий світ, діє як потужний магніт, притягуючи нас до наших потенційних можливостей. Там, де немає бачення, – немає розвитку.

Коли будується нова громада чи організація, то найперше люди формують мету, цілі та завдання для розвитку своєї групи, базуючись на реальних потребах. Якщо людина не бачить і не розуміє, куди їй прямувати та навіщо, то вона у розпачі буде стояти на місці.

Коли люди збираються разом для того, , аби покращити життя, то, окрім бажання, їм потрібно мати уявлення того, що вони бажають змінити і чого досягти. Маючи це, вони вже зможуть розробити картину того, як саме перетворити світ довкола себе.

Тому одним із наріжних каменів в роботі розвитку має стати допомога людям розвинути в собі бачення здоровішого й старішого майбутнього, в яке вони повірили б і ототожнили себе з ним. Без бачення немає розвитку.

6.      Процеси розвитку мають бути закорінені в культурі народу

Вміння загоювати рани і розвиватися має бути закорінене в мудрості, знаннях та живих процесах культури народу.

Культуру можна описати як програмне забезпечення розуму. Вона формує всю духовну поведінку людей: як вони думають і як навчаються, як розв’язують проблеми, що вони цінують і шанують, що їх приваблює й захоплює, що ображає, що вони вважають пристойним і що – непристойним.

Надзвичайно важливу роли відіграють традиції в збереженні нації як цілісності поколінь минулих, сучасних і майбутніх цю цілісність підтримують передусім традиції. Завдяки ним зберігається й розвивається національна мова, без якої неможливе існування нації, зберігається релігія, звичаї, здобутки мистецької творчості, світогляд, народні ідеали – все те, що створює обличчя народу, що відрізняє його від інших народів. Отже, відмова від національних традицій рівнозначна відмові від своєї національності.

Основою в традиціях є здобутки духовної культури й, передусім, народні ідеали, що міцно пов’язані зі світоглядом, релігією й мораллю. Коли ці ідеали високі й здорові, то це перша запорука того,  що нація з честю витримає найтяжчі іспити історії й збереже себе в найтяжчих умовах внутрішнього й міжнародного життя. Це з успіхом доводить історія Пласту, який не лише зберіг кращі традиції своєї нації, але й акумулював до національної психіки багато традицій різних народів, створивши таким чином Пластові традиції органічно переплетені з минулим, сьогоденням й майбуттям.

7.      Взаємопов’язаність: цілісний підхід

Усе пов’язане з усім іншим. Кожен аспект нашого зцілення та розвитку співвідноситься з усіма іншими (особистими, суспільними, культурними, політичними, економічними тощо); працюючи в одному місці лікувального кола, ми зачіпаємо все коло проблем.

Говорячи про розвиток громади, будьте свідомі, що все взаємопов’язано, і по-справжньому зрозуміти окрему проблему розвитку можна лише зважаючи на відносини, які існують між цією проблемою та іншими ділянками життя.

Особистий розвиток і зцілення, зміцнення родин і розвиток громади мають відбуватися водночас. Персональний і суспільний розвиток, як і підходи згори-вниз і знизу-вгору мають бути збалансовані. Ось у цьому й полягає суть цілісного підходу до розвитку громад.

8.      Біль одного – біль усіх, честь одного – честь усіх.

Особисте зростання, вдосконалення, щастя, чи навпаки, занепад окремої особи стосується всієї громади і кожної людини. Те, що відбувається з кимось одним, відбувається з усіма нами.

Коли ми забруднюємо повітря, яким дихаємо, воду, яку п’ємо, землю, на якій живемо – ми отруюємо тих, хто поряд з нами і кого ми любимо, а також самих себе. Якщо ж ми зневажаємо людей, які живуть поруч, та раніше чи пізніше ми, чи вже наші діти, виявимо, що нас почали зневажати, що ми самі отруїли своє власне життя.

9.      Єдність – необхідна передумова розвитку

Єдність – це термін, яким ми позначаємо силу зчеплення, що утримує людські громади вкупі; наша людська природа вимагає, або ми відчували загальну любов, підтримку, турботу і повагу інших у наших намаганнях зцілити себе і розвинути наші громади.

Побудова спільної справи (тобто громади) та управління нею неможлива без участі людського серця, розуму, волі, почуттів, а також енергії, часу та праці. Тепер ми знаємо, що люди, які відчувають любов, підтримку та турботу з боку своєї родини, друзів та громади, мають міцнішу імунну систему, стійкіші до хвороб, аніж люди, які почуваються самотніми, нікому не потрібними і покинутими. Єдність громади – це вимір нашої суспільної сили, так само, як розбрат, вимір нашої слабкості. Єдність – це стартовий майданчик для розвитку. З поглибленням розвитку поглиблюється і єдність.

10.  Участь є двигуном і рушієм розвитку

Лише тоді, коли людина робить свій внесок в загальну справу, тобто починає брати у ній участь, можна здійснювати процес розвитку та досягати бажаного результату.

В розвиткові громади участь – це внесок кожної людини, який пов’язаний з дією. Участь є початком до змін. Участь є невід’ємною та необхідною складовою не лише процесу розвитку громади, а й всіх інших процесів, котрі відбуваються під час життєдіяльності людини. Участь для розвитку – те ж саме, що рух для танцю, або утворення звуків для музики. Так само, як музика неможлива без звуків, а танець неможливий без руху, так і розвиток громади неможливий без участі кожної людини, яка до неї належить.

11.  Духовність є центром зцілення та розвитку

Духовність розташована в центрі автентичного зцілення й розвитку. Переважна більшість людей на землі розуміють, що як Божі створіння ми за своєю природою водночас трискладові: духовні, душевні і тілесні. Тому неможливо собі уявити, щоб людські громади могли стати сталими і цілісними без духовної природи.

В термінах це розуміння означає:

–          Ставити любов до Бога – Творця всього видимого і не видимого в центр кожного ставлення, кожної зустрічі і кожної дії.

–          Звертатись до мудрості, учень, принципів, законів та настанов, які походять із багатої духовної спадщини та традицій народу, для того, щоб поглибити наше розуміння цілей, завдань та методів розвитку.

–          Практикувати цінності, християнську мораль та етику, які пропагують і боронять життя (такі, як чесність, доброта, прощення, покаяння, смирення).

–          Зміцнювати наші спроможності розвитку, оперті на Дух, що включають:

–          Спроможність формувати бачення, мрію або мету, що описує наші потенційні можливості (тобто, якими ми можемо стати).

–          Спроможність вірити в це бачення, мрію або мету до такої мрії, що людина здатна спрямувати в одну точку серце, розум, волю, почуття для її досягнення.

–          Спроможність виражати це бачення, мрію або мету через мову, математику, мистецтво.

12.    Мораль і етика

Сталий людський розвиток і сталий розвиток громад вимагає морального підґрунтя.

По суті, моральні та етичні засади поведінки описують, як люди мають думати та діяти щодо Бога – творця, самих себе, одне одного та Землі. В історії людства ще не існувало успішного суспільства, яке б не мало моральних законів та звичаїв, яких люди повинні були дотримуватися

Моральні та етичні закони – це не просто обмеження, накладені на нашу свободу. Навпаки, ці стандарти описують межі нашого добробуту. Вони, ніби дорожні знаки, остерігають нас, що на цьому повороті треба скинути швидкість, а на отому пагорбі треба бути пильним, а тут треба брати до уваги те, що дорога слизька. Ми можемо, звичайно, не зважати на них, але будемо це робити на власний ризик.

13.  Навчання.

Люди – це істоти, які постійно навчаються: від материнського лона і впродовж всього свого життя. Старість приходить тоді, коли людина перестає навчатися.

Навчання – це процес накопичення інформації, знання, мудрості, навичок та розумових здібностей, що допоможе нам розвинути наш потенціал. Навчання спричиняє істотні зміни в поведінці людини. Вчаться не лише окремі люди, але й сім’ї, громади, організації та народи. Розвиток громади не відбувається, якщо люди не вчаться.

Багато громад привчилося залежати від держави у вирішенні своїх потреб. Але вони так завжди не жили, бо багато років тому вони покладалися більше на власні сили та підтримували одне одного у важкі часи. Так само, як громади привчилися залежати від держави, так само вони можуть тепер навчатися перебудувати свої громади, аби вони жили благополучніше.

Цей принцип підказує нам, що сприяти різним видам навчання – це один з фундаментальних обов’язків фахівців з розвитку громади. Буде корисним виділити такі види навчання:

–          Критичне навчання – домогтися, щоб люди навчилися аналізувати свою ситуацію та поведінку, а також суспільні, економічні, політичні та культурні сили, які впливають на їхнє життя. Критичне навчання прямо веде до перетворення. Це означає навчитися бачити й чітко формулювати перешкоди розвиткові, що існують, як у нас самих, так і навколо нас.

–          Перетворювальне навчання – домогтися, щоб люди бачили потенційні можливості в собі та могли уявити стале, бажане і досяжне майбутнє. Це також навчання започаткуванню і здійсненню процесів зцілення та розвитку, які ведуть до сталого життя.

–          Стосункові навчання – ідеться про між осібний добробут. Це навчання включає в себе набуття чеснот та практикування цінностей, які сприяють добрим людським взаєминам.  Стосункові навчання може відбуватися лише в гурті людей, бо багато з того, чому треба навчитися, пов’язане зі звичками мислення та діяльності, які мають місце лише тоді, коли люди збираються разом.

–          Оперативне навчання – має причетність до всього того, що ми маємо вивчити, аби підготувати себе до праці в процесі розвитку. Воно включає отримання інформації, набуття глибоких знань та мудрості, набуття нових навичок, освоєння нової поведінки та звичок, засвоєння нових цінностей і нового ставлення до життя.

Чому найважче навчитися помічникам громади та фахівцям розвитку громади – це відмовитися від своє звичної ролі експерта і стати партнером у навчанні разом із членами громади.

14.  Сталість – основна характеристика розвитку

Надати чомусь сталості означає зробити так, щоб воно тривало довго. Коли йдеться про розвиток громади, ми можемо уявити собі кілька варіантів сталості:

–          Процесна або програмна сталість – йдеться про життя і життєспроможність процесу навчання й розвитку, притаманного самі громаді.

–          Середовищна (або біосистемна) – йдеться про добрий стан природніх систем, від яких залежить життя на Землі.

–          Суспільна і культурна сталість – йдеться про те, як діяльність розвитку впливає на суспільний світ людей.

–          Економічна сталість – йдеться про безперервне виробництво багатства та процвітання. Економічна сталість, як і середовищна, безперечно підтримується розмаїттям стратегій. Економічна сталість має відношення не лише до виробництва, багатства, але й до справедливого його розподілу, щоб усі члени громади могли задовольняти свої основні потреби.

–          Політична сталість – йдеться про процеси, через які ухвалюються рішення і організовується та розподіляється влада. Процес розвитку громади не можна вважати сталим, якщо політичні сили, спрямовані проти нього, сильніші за політичні сили, які підтримують процес. Тому важливо здобути підтримку політичних лідерів та організацій, що контролюють політичне та економічне життя.

Важливою проблемою громад, які розвиваються, є гармонізація своїх середовищ них, суспільних, економічних, політичних та культурних потреб. Не варто сприяти одному видові розвитку за рахунок іншого.

15.  Рух до позитивного – головна стратегія розвитку

Для вирішення проблем в житті громад та окремих людей потрібно будь-які речі сприймати як факт і використовувати їх як позитивний досвід для розвитку.

Тут важливо не акцентувати увагу на негативних явищах, котрі оточують людей, а створювати позитивне оточення, де набагато легше досягти бажаного результату нашого майбутнього. Важко досягнути чогось доброго, маючи ненависть, страх або презирство до близьких людей та обставин.

У роботі, спрямованій на розвиток громади, набагато доцільніше сфокусувати енергію на побудові альтернативи, аніж намагатися боротися з тим, що нам не до вподоби. Це аж ніяк не означає, що ми повинні терпіти несправедливість, що нездорові умови життя мають тривати.

Хоча цей приклад і може здатися трохи спрощеним, насправді – це дуже могутня стратегія розвитку громади. поступово такі острівці здоров’я приваблять інших, і кореневі групи збільшать свою силу та вплив до критичної маси, аж поки вся спільнота переміниться.

«Якщо ви можете або мрієте щось зробити – починайте! Сміливість має в собі геній, силу і чари. Починайте негайно!»

16.  Будьте самі тією зміною, яку ви прагнете бачити

Рятуй сам себе і навколо тебе врятуються сотні людей. Ці слова промовив святитель Ігнатій (Брянчанінов), який своїм власним прикладом життя осягнув святість і врятував від загибелі не одну людську душу.

В процесі розвитку громад наймогутніша стратегія змін – це створення позитивної моделі ролей та живих прикладів пропонованих вами розв’язань. Саме тому ми, фахівці з розвитку, повинні прагнути бути живими прикладами змін, які ми хочемо бачити у собі та світі.

Цей принцип треба застосовувати до організацій, які сприяють розвиткові. Хвора організація, чиї члени сваряться та б’ються, неспроможна побудувати сталу громаду. Поки наші організації не віддзеркалюватимуть принципи та цінності, до яких ми прагнемо у своїй роботі з людьми, хто сприйматиме нас серйозно?

Знати шлях і пройти його – не одне й те ж саме. Для ілюстрації принципів під час процесів навчання громади можна застосувати техніку розповідання історій. На перший погляд це може здатися досить примітивним, але з досвіду навчальних процесів, історії, так само, як і ігри та вправи, закарбовуються в пам’яті надовго. Тому історії мають бути завжди повчальними і не обов’язково з реального життя.

 

Джерело: «Громади України: на шляху відродження», Київ – 2002