Хоча їх постійно розглядають як групу й визначають за тим фактом, що вони отримують соціальну допомогу, “ті, що живуть на допомогу” включає широку галерею індивідів, чиї особливі ресурси можуть справити визначальний вплив на зусилля з розбудови громади. “Ті. що живуть на допомогу”, як правило, обслуговуються інституціями соціальної допомоги. зосередженими на підтриманні стосунків годувальник/клієнт, вони не розвивають альтернативного варіанту, побудованого на взаємності й прагненні до вирішення проблем. Людей, що одержують благодійну допомогу, швидше визначають за їхньою роллю як клієнтів відповідних інституцій, аніж як учасників тривалого, постійно змінного процесу. Більше того, як група з ярликами ті люди, що на даний момент отримують допомогу від інституцій, тепер повинні нести на собі ще й додаткову упослідженість, потерпаючи від нерозуміння й затаврованості з боку тих членів громади, які в цей час не отримують соціальної допомоги. Як наслідок, люди, що живуть на соціальну допомогу, часто стають іще більш ізольованими й витісненими з активного життя громади. Іншими словами, щойно людина отримає ярлик “живе на допомогу7“, таланти й енергія, що їх вона могла б запропонувати. зазвичай залишаються поза переліками ресурсів громади, а її справжні можливості щось додати до нинішнього й майбутнього, систематично ігноруються.
Якого ж типу ресурси можуть принести в громаду люди, що живуть на соціальну допомогу? Незважаючи на те. що люди, про яких ми говоримо, бідні й мають не так багато економічних ресурсів, ми повинні завжди пам’ятати, що кожна людина має унікальні можливості й здібності, які громада може активізувати й розвинути.
Навички, здібності й досвід
• Кожна людина має певні навички, здібності або досвід продуктивної діяльності. Це можуть бути навички ведення домашнього господарства: це можуть бути навички догляду й піклування або вміння між особистісного спілкування. Іншими словами, кожна людина, навіть та. що наразі має дуже низький прибуток, набула певні корисні навички або ж у результаті формального навчання, або завдяки участі в неформальній економічній діяльності. Кожен має можливості, і їх можна використати як важливий ресурс розбудови громади.
Творення мережі й особисті контакти
• У кожної людини є група інших людей, з якими вона перебуває у ділових стосунках, байдуже, якою малою може бути ця група. Наприклад, родина майже завжди функціонує як одна з найважливіших мереж, що існують у громаді. Але в більшості випадків кожна людина так само належить до кількох інших “мереж”, і ці неформальні мережі представляють не меншу потенційну енергію для громади, ніж більш формальні структури. Весь спектр формальних і неформальних зв’язків, що існує між людьми, є важливим джерелом енергії для тих. хто розбудовує громаду, їх завжди треба враховувати при вивченні найцінніших ресурсів громади.
Прагнення, мрії і творчість
• Кожна людина, хоч би яка вона бідна, має певні особливі ідеї щодо того, де вона хоче бути і що хоче робити в майбутньому, і кожна людина використовує власну креативність. щоб спробувати втілити ці мрії в реальність. Коли люди можуть об’єднати свої мрії та скоординувати свої зусилля з іншими членами громади, ціла громада може стати міцнішою за рахунок енергії, що вивільниться в такому випадку.
Енергія та ентузіазм
• Люди, що живуть на соціальну допомогу, сподіваються на щось краще в своєму житті. Як наслідок, вони мають глибоко відчутий ентузіазм до змін, і через це вони – багате джерело сили й потенціалу для розбудови громади.
Вивільнення цієї потенційної сили людей, що живуть на допомогу, означає відкриття й поєднання цієї особливої енергії з енергією інших і з ресурсами конкретної громади, де ці люди живуть. Люди, що живуть на соціальну допомогу, якнайкраще здатні творчо співпрацювати з різноманітними інституціями, організаціями в своїй громаді, використовувати наявні можливості – і то не гірше, ніж будь-які інші індивіди. їхній справжній потенціал як партнерів часто ігнорується тільки через те, що вони мають ярлик “живуть на допомогу”. Необхідно навчитися позитивно думати про шляхи того, як люди, що живуть на соціальну допомогу, можуть продуктивно співпрацювати з іншими людьми, активно залученими до розвитку й удосконалення своєї громади.
* – джерело: Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік
Інститут розвитку внутрішніх ресурсів громади
Інститут вивчення політики
Північно-Західний університет
(переклад на українську мову – Оксана Іванюк та Сергій Іванюк, керівник проекту з перекладу та видання книги – Юрій Третяк, виконавчий директор асоціації агенцій регіонального розвитку України)
Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.
Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.
You must be logged in to post a comment Login