Сім громадських резервацій

Тема громадянського суспільства все більше починає звучати з вуст пересічних громадян, державних службовців та, навіть, президента. Більше того, питання підтримки громадянського суспільства частіше потрапляє до інституційного порядку денного вищих органів державної влади. Зокрема, була створена Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства та затверджено чіткий та, на перший погляд, досить простий для виконання, план – перелік кроків, що потрібно зробити, щоб такий необхідний інститут в становленні будь-якої країни, як «інститут громадянського суспільства», розвивався.

В зазначеному плані першочергових заходів, представники громадянського суспільства та керівництво органів влади зійшлися на тому, що потрібно вирішувати одну важливу проблему – долати прірву між громадянським суспільством та державою, і виходити на рівень діалогу, партнерства та взаємодії. І для цього передбачили один дуже простий захід – розробити регіональні цільові програми сприяння розвитку громадянського суспільства.

Відповідно, з початку 2012 року громадськість та влада почали об’єднувати свої інтереси у напрямку ухвалення регіональних програм. Зокрема, на сьогодні вже 9 областей ухвалили дані програми, 11 областей докладають всіх зусиль, щоб такі програми були ухвалені, а деякі області вирішили якісно відрізнятися.

ВЕЛИКА СІМКА

Представники Волинської, Житомирської, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Тернопільської та Черкаської обласних державних адміністрацій сміливо йдуть в напрямку відчуження від інтересів громадянського суспільства задля збереження своїх власних, створюючи в областях громадські резервації.

Але знайти відмінності можна і серед названої Великої Сімки, адже кожен по-своєму вирішує як працювати. Так, представники Волинської, Житомирської, Луганської та Миколаївської областей вирішили поки не робити жодних кроків у напрямку ухвалення регіональних програм розвитку громадянського суспільства. Досі немає жодної інформації про створення робочих груп, які б займалися розробленням відповідних програми та акумулювали інтереси як органів влади, так і громадських організацій, також ніде не оприлюднюється інформація про підготовку проекту програми. Таким чином, можемо говорити, що названі обласні державні адміністрації прямо вирішили не виконувати Указ Президента України, яким зобов’язано всі обласні державні адміністрації запровадити регіональні цільових програм сприяння розвитку громадянського суспільства, і зазначено чіткий термін – до грудня 2012 року.

З іншого боку маємо Запорізьку, Тернопільську та Черкаську області. Тут все таки вирішили виконувати Указ Президента, але на діалог з інститутами громадянського суспільства так і не наважилися. Зокрема, в Запорізькій області була створена фіктивна робоча група, яка до розробки програми не залучається. Сам проект програми був розроблений «фахівцями» з обласної державної адміністрації і оцінюється громадськими експертами досить негативно.

Аналогічна ситуація існує і в Тернопільській області, з єдиною різницею в тому, що тут не створили робочої групи. Проект програми розробляється виключно співробітниками обласної державної адміністрації без належного залучення представників громадськості.

Містична ситуація складається в Черкаській області, де взагалі зникають проекти регіональних програм. Так, Громадською радою при Черкаській ОДА був розроблений проект регіональної програми, пропозиції до якого надавали представники регіональних громадських організацій. Після чого проект програми був направлений до ОДА, де перебуває й досі. Відповідно, всі зміни та уточнення до проекту програми розробляються без відома представників інститутів громадянського суспільства.

Тобто, частина органів влади досі сприймає громадські організації як конкурентів, чи навіть ворогів. Органи влади не готові залучати ІГС до процесу вироблення державної політики та проведення консультацій щодо рішень, які ухвалюються.

Але варто усвідомити, що говорити про налагодження відкритої співпраці, подолання прірви між органами влади та громадянським суспільством можна буде тільки тоді, коли органи влади побачать в громадських організаціях союзників, і змінюватимуть парадигму з «влада та її вороги» на «влада та її партнери».