Допомогла соціальна анімація

Багато цікавих та корисних для громади проектів реалізувала, починаючи із 2007 року, благодійна організація “Олександрівський фонд розвитку громади”, що на Дніпропетровщині. Про зміни у діяльності організації після навчання у “Школі громадської участі” розповідає Тетяна Бугай.

Все ми ніби правильно робимо, але не полишає відчуття, що у громаді не все гаразд. Ініціативи частіше за все ідуть від одних і тих же людей, та й реалізовувати їх приходиться їм самим. Всі ж інші – споглядачі (добре, якщо просто пасивні, а то й з агресією стикаємося). Ні, не подумайте, не все так погано, але ж …

Допомогла розібратися у ситуації “Школа громадської участі”, навчання в якій я розпочала у червні. Саме тоді прийшло розуміння – соціальна анімація – це той ключик, яким ми будемо відчиняти серця наших односельців, віднайшовши серед них небайдужих, активних, переповнених бажанням змінювати життя на краще вже сьогодні, запропонувавши їм бути аніматорами вже на найближчих заходах у громаді. Перший такий захід – свято Івана Купала. Вирішили провести його у вигляді театралізованого дійства. А яке ж купальське свято без міфічних персонажів – Водяного, відьмочок, чортенят, Русалоньки? На ці ролі ми запросили жителів села, причому без вікових обмежень. Ми й сценарій написали, і ігри продумали, і призи для конкурсів закупили – все це разом, дружно і весело. А що вже свято вдалося – ми і не сподівалися такого успіху. «Актори» віддавалися покладеній на них місії сповна, запрошували до ігор та конкурсів все більше і більше учасників з числа глядачів. Таким чином, граючи в ігри, змагаючись у конкурсах, водячи хороводи навколо Марени (ритуального деревця), запалюючи вогнище та стрибаючи через нього, односельці перетворилися зі спостерігачів у співучасників. Коли дівчата сплели вінки, вирушили спустити їх на воду, одразу утворився загін охоронців, які визвалися супроводити дівчат до річки і прослідкувати за їхньою безпекою.  Дивно, але й після свята територія, на якій воно проводилося, виявилася набагато чистішою, ніж завжди. Маленький успіх, але ж як тішить!

Далі, усвідомивши необхідність створення в громаді Центру громадської активності, проаналізувавши ті можливості і ресурси, які ми маємо, написали та подали на конкурс до МФ «Відродження» проектну пропозицію «Олександрівська громада – територія благополуччя і безпеки». Принципи соціальної анімації плануємо застосовувати, зокрема, при створенні груп ДНД. Чекаємо на позитивну відповідь від грантодавців. Ще були акції «Ми – за чисте довкілля», на які вийшли жителі Олександрівки, щоб прибрати своє село, упорядкувати узбіччя доріг, побілувати бордюри, аби до Дня Незалежності вулиці сяяли чистотою. Восени цього року театр, що діє при Олександрівському Будинку культури з 1927 року (!) святкує свій ювілей – 85 – річчя. До цієї поважної дати готуємося заздалегідь – готуємо прем’єру вистави «Жасмин і Ромео» сучасного українського драматурга. На сцені Олександрівці побачать своїх односельців у якості акторів – аматорів. З яким задоволенням вони відвідують репетиції, жертвуючи своїм вільним часом (а його ой як мало у сільських жителів та ще в літню пору). Поспішають до театру, який 50 років носить почесне звання «народний», молодь і пенсіонери, вихователі дитячого садочка і сторожі, талановиті і не дуже. На сцені вони відкриваються несподіваними гранями, вражають щирістю і самобутністю. Театральну постанову в селі чекають з нетерпінням як найяскравішу подію року, допомагають хто чим може – хто тин плете, хто одяг для персонажів шукає в скринях і дарує театру. А один чоловік, який непогано володіє пензлем, визвався написати афішу. Тож запрошуємо на прем’єру! Проводили спортивні змагання з волейболу на майданчику, який самотужки облаштували молоді люди громади. Організовували дитячі ранки. Підготували і випустили черговий номер інформаційного бюлетеня «Наші новини». Намагалися використовувати соціальну анімацію для більшої ефективності в роботі. Здається, нам дещо вдалося. З нетерпінням чекаю на нову зустріч, адже гостро потребую підтримки в плані нових форм роботи, практичних навичок, поінформованості.

Тетяна Бугай

для «НДО-Інформ» №2(47), 2012