Школи і відродження громади *

Сьогодні по всіх Сполучених Штатах творчі освітяни відновлюють зв’язки своїх за­кладів зі своїми місцевими громадами, розбудовуючи нові партнерства, що підтверджує: здорова школа й здорова громада взаємно зміцнюють одне одну. Чому так відбувається? Міцний і тривалий союз подібного роду мусить твердо грунтуватися на усвідомленні як керівництвом школи, так і лідерами розвитку громади, що вони поділяють спільні цінності й інтереси. Обидві групи повинні розуміти, що, по-перше, здорова громада тво­рить і підтримує високоякісну освіту, а по-друге, що добрі школи є найкращою гарантією майбутнього громади. Нашим школам ми довіряємо ключі від майбутнього наших громад. На плечі лідерів громади ми покладаємо виклик – розбудувати сьогодення, водночас даю­чи змогу мешканцям інвестувати в завтрашній день.

Занадто часто орієнтовані на сьогоднішній день будівники громади й керівники шкіл, що покладаються на майбутнє, працюють незалежно, рухаються паралельними шляхами, говорять різні слова. Добрі справи розбудовників громади відбуваються без залучення мо­лоді або шкіл. Та й школи не дуже творчо розмірковують про те, як можна надійно поєдна­ти молодих людей із майбутнім.

Натомість керівництво шкіл постійно звертається до місцевих громад із закликом до­помогти школами вирішити свої фінансові й законодавчі проблеми. Чимало людей нази­вають ці зусилля “партнерство школа – громада”. На жаль, звідусіль у Сполучених Шта­тах ми чуємо, що є ознаки ослаблення такого ”партнерства”. Однією з причин є те, що це взагалі не є партнерством.

Фактично ж школи, стаючи більш професійними й централізованими, виявляють тен­денцію до віддалення від громад. Життєво необхідні зв’язки між досвідом, працею і освітою розриваються. Внаслідок цього приватні й публічні школи в багатьох сільських і міських районах втрачають свою силу як значущі ресурси громад. І чимало економічно занедбаних міст, громад і передмість починають боротьбу за економічне відновлення без істотної допо­моги місцевих шкіл. Цікаво й те, що думки про ізоляцію шкіл є головною темою виступів і тих, хто надає гуманітарні послуги.

Очевидно, що ми повинні створити новий тип партнерства, в якому як школи, так і громади робитимуть свій безпосередній внесок у зміцнення й розвиток одне одного. Це но­ве партнерство повинне забезпечити надійний фундамент як для оновлення освіти, так і для відродження громад. Щоб досягти цієї важливої мети, творчі освітяни й креативні розбудовники громад мусять зараз почати працювати разом, аби знайти нові шляхи мобілізації різноманітних ресурсів місцевих шкіл як питомих компонентів безперервних зусиль з розвитку громади. Що це означає? Що кожну місцеву школу слід розглядати не просто як “освітню установу”, а й як багату колекцію специфічних ресурсів, які можна використати для зміцнення соціального й економічного полотна цілої громади.

Надійний і постійний союз подібного роду повинен базуватися на визнанні обох сторін – і керівництва шкіл, і лідерів розбудови громади, що вони поділяють питомі цінності й цілі. Обидві групи прийдуть до розуміння того, що як здорова громада народ­жує й підтримує зростання якості освіти, так і місцеві школи, які повністю інтегрували свої ресурси з громадою, стануть найкращою і найнадійнішою гарантією того, що майбутнє громади буде сильним і квітучим.

Нове відкриття шкіл як внутрішніх ресурсів громади

Первинний перелік шкільних ресурсів може починатися з цих дев’яти важливих еле­ментів:

Приміщення. Школи – це місця, де можуть збиратися групи громади. Вони також можуть служити місцем, де народжується діяльність громади – від малого бізнесу до місцевих фестивалів і програм соціальних послуг.

Матеріали и обладнання. Навіть обмежені в ресурсах, економічно обійдені школи мають принаймні деякі з нижченаведених ресурсів: ними можна ділитися або використо­вувати їх на підтримку різноманітних місцевих груп:

• Комп’ютери
• Факси і ксерокси
• Аудіо-, відеотехніка
• Наукове обладнання
• Спортивні снаряди
• Столярне обладнання
• Авто технічне обладнання
• Поліграфічне обладнання
• Темна кімната й фотографічне приладдя
• Книжки, відеокасети, аудіозаписи
• Художницький реманент
• Музичні інструменти
• Кухонне начиння
• Меблі

Купівельна спроможність. Придбані школою матеріали, товари й послуги можна спрямувати на ініціювання, підтримку або розширення місцевих програм, включно з мо­лодіжними.

Політика у працевлаштуванні. Як найбільший працедавець у більшості громад і містечок школа у своїй кадровій політиці може зосередитися на місцевих мешканцях.

Курси. На базі навчальних дисциплін та новостворених вечірніх курсів школи мо­жуть надавати знання й тренінги мешканцям або групам, що прагнуть брати участь у роз­будові району.

Вчителі. У кожній місцевості вчителі е концентрованою групою високоосвічених, про­фесійних дорослих людей, чиї критичне мислення й питомі знання можуть брати активну участь у зусиллях місцевих груп, що займаються розвитком громади.

Фінансові можливості. Школи мають можливість генерувати й отримувати кошти завдяки пов’язаним з ними програмам і грантам державних агенцій, корпорацій і фондів, які не завжди доступні групам громади. Ці особливі можливості можуть стати важливим ресурсом у стратегії розвитку громади.

Націленість на залучення дорослих. Місцева школа е своєрідним потенційним магнітом, що притягає зацікавлення й відданість батьків та інших дорослих людей у гро­маді.

Молодь. Учні з їхніми ідеями, енергією, максималізмом можуть стати важливими акторами завдяки урокам, проектам і стажуванням, що здатні прилучити їх до процесу розбудови місцевої громади. Ці ж молоді люди є водночас важливими ланками, що з’єдну­ють громаду з дорослими.

Нарешті крім того факту, що кожна місцева школа є багатим покладом цінних ре­сурсів, важливо ще й зрозуміти, що відновлення наголосу на “місцевому” як з боку освітян, так і з боку лідерів економічного розвитку, є перспективним шляхом для належ­ного використання цих ресурсів. Реформатори школи – хоч би за яку концепцію вони ви­ступали – дедалі більше переконуються, що хоча національні ресурси й стандарти й далі лишаються важливими, саме культура, навчальні програми й відданість місцевих шкіл є найбільш вирішальними в удосконаленні навчального процесу. Подібним чином ефективні зусилля з розвитку громади розглядаються зараз як такі, що залучають місцеву енергію і ретельно прилаштовують інноваційні програми до специфічних місцевих умов. Іншими словами, ми починаємо розуміти, що тільки місцеві групи можуть радикально посилити участь і постійну відданість місцевих людей і тільки такі участь і постійна відданість мо­жуть забезпечити справжній успіх в освіті й зусиллях із розбудови громади.

* – джерело:  Джон П. Кретцманн, Джон Л.Макнайт “Розбудова громад за рахунок внутрішніх ресурсів. Шлях до відкриття й мобілізації ресурсів громади”, Київ, 2006 рік

Українське видання здійснено за підтримки Фонду Чарльза Стюарта Мотта та Міжнародного фонду “Відродження”.

Розміщення матеріалу дозволено Асоціацією агенцій регіонального розвитку України.