Центр місцевої активності як інституція для згуртування громади **

Протягом декількох номерів “НДО- Інформ” ми намагалися показати позитивні зміни у громадах невеликих міст, сіл та селищ завдяки діяльності таких інституцій як Центри місцевої активності (ЦМА). У різних регіонах ця назва може змінюватися від осередків громадської активності до центрів позитивних змін, але зміст діяльності цих інституцій залишається тим самим. Цю модель було взято із сусідньої Польщі та адаптовано до сучасних реалій українського суспільства. На території України, як доводить практика, ці інституції можуть успішно створюватися та діяти на базі закладів культури, таких як клуби, будинки культури, бібліотеки тощо. Здебільшого, саме тут працюють небайдужі люди, які прагнуть змінити своє життя та життя власного населеного пункту на краще.

В той час, як діяльність інституцій культури переважно обмежена проведенням концертів та організацією гуртків. Але благоустрій малих населених пунктів – це набагато більше. По-перше – це довіра. Довірою до себе такий заклад може залучитися дуже просто, якщо в ньому працюють небайдужі люди та за рахунок власної активності створюють умови для належного життя громадян. Чи то зберуть кошти для ремонту дитсадку, чи встановлять освітлення на вулицях або громадський туалет. Все це лише невеликі результати активності зацікавленої групи людей, які можуть об’єднати навколо себе усю громаду. Але здійснювати цю діяльність в рамках будинку культури інколи буває важко на законодавчому рівні. Один із можливих виходів – це створення Центру місцевої активності у формі громадської організації. З приводу деяких питань по впровадженню Центрів місцевої активності ми вирішили поцікавитися у експертів, які вже довгий час працюють у цій сфері:

– Як Центр місцевої активності може згуртувати громаду?

– Центр місцевої активності в своїй діяльності має бути повністю орієнтованим на потреби громади і стати певним механізмом, який допоможе у вирішенні багатьох проблем (соціальних, культурних, та ін.), що існують в конкретній територіальній громаді. Вирішення важливих питань в різних сферах життя із залученням громадян допоможе не тільки оживити, згуртувати і об’єднати громаду, але і значно покращити рівень життя в певній місцевості, використовуючи як існуючі ресурси громади, так і залучені.

Вікторія Гоголь, ЦГТ “Ахалар”

– По перше, по суті своєї організації ЦМА є ініціативою громади і саме майданчиком для реалізації громадських ініціатив. По друге, метою створення ЦМА є спільна реалізація ініціатив громади, в т.ч. шляхом вивчення їх потреб та активне залучення до реалізації цих ініціатив. Тому майданчиком для створення ЦМА потенційно може бути будь-який заклад, що має бажання працювати для громади.

Світлана Пахлова, старший науковий співробітник Українського центру культурних досліджень

– Відповідаючи на Ваше запитання, мені б хотілося згадати досвід сусідньої Польщі, де саме створення Центрів місцевої активності стало одним із найважливіших механізмів розвитку позитивної громадянської активності на місцевому рівні. Ми адаптували польський досвід до наших реалій та використовуємо його у нашому регіоні. Результатом нашої діяльності стала Мережа центрів позитивних змін Дніпропетровської області. Для нас Центр місцевої активності – це не нова організація, а лише метод діяльності, який реалізується через вже існуючі організації та заклади: громадські та благодійні організації, клуби, школи, центри соціальної допомоги і т.п. Їх особливість в тому, що вони не концентруються лише на якійсь одній сфері діяльності, наприклад, екології, культурі чи соціальній допомозі, а розглядають суспільство як єдине ціле та намагаються відповідати його потребам.

Для вирішення проблеми залучають місцевих жителів, організації, заклади, фірми. Завдяки цьому такі Центри стають по-справжньому громадськими організаціями. В цьому процесі важливу роль відіграє підготовка місцевих активістів – так званих «громадських аніматорів». Ті знання та навички, які вони отримали в нашій Першій школі позитивних змін, допомагають їм «оживити» місцеву громаду, посилити комунікацію, й залучити людей до участі у вирішенні місцевих проблем. На сьогоднішній день учасниками Мережі стали 23 організації у містах та сільських районах області. Ними реалізовано 7 проектів. Створена група тренерів- консультантів з 8-ми осіб, яка провела у власних регіонах перші тренінги з розробки проектів. Між учасниками мережі налагоджена системна комунікація, проведено ряд спільних заходів, багато з учасників почали реалізацію спільних проектів та програм. У вересні розпочала роботу друга Школа позитивних змін, до мережі приєднуються організації із інших населених пунктів, з’являються нові позитивні практики, які стануть зразком для інших.

Тетяна Барашкова, Центр “Тамариск”

– Яке майбутнє чекає на такі заклади культури як клуби, бібліотеки?

– Я не можу прогнозувати, що саме чекає у майбутньому на будинки культури. Але те, що на сьогоднішній день відбувається, говорить лише про те, що система потребує змін. Життя не стоїть на місці, постійно йде вперед і змінюється. Кожна система, яка ігнорує ці зміни і не відповідає потребам суспільства, з часом занепадає і може взагалі зникнути.

Вікторія Гоголь

– Оскільки дане питання є дуже спірним і прогнози можуть бути різними і в багатьох випадках дуже протилежними однозначної відповіді дати не можливо. Майбутнє закладів культури залежить від держави і самої місцевої громади. Такі заклади як клуби і бібліотеки переважно розташовані у сільській місцевості та районних центрах і утримуються за рахунок місцевих бюджетів. Враховуючи існуючу тенденцію зменшення видатків на культуру у місцевих бюджетах можна прогнозувати нагромадження проблем із утримання зазначених закладів з кожним роком (навіть, існуючі на сьогодні проблеми можна довго перелічувати). Без залучення додаткових ресурсів, в т.ч. фінансових, та участі самої громади до діяльності закладів (клубів та бібліотек) вирішити існуючі проблеми не можливо. З іншого боку, проблеми не вирішаться лише шляхом фінансових вливань, оскільки в їх основі лежить також застарілий підхід до роботи, що не відповідає потребам громади, їх сподіванням. Тому важливо застосовувати комплексний підхід до трансформації закладів культури, зокрема клубів, з метою збереження істотної функції закладу – задоволення культурних потреб громади, – хоча й з новими ширшими можливостями.

Світлана Пахлова

– Зустрічаючись із працівниками культури, впевнююсь, що у більшості з них як і раніше переважають стереотипи минулого, очікування, що хтось інший повинен прийти і вирішити їх проблеми. В них і думки немає про те, що можна вийти за рамки їх звичної діяльності, шукати нові можливості, писати проекти та залучати додаткові ресурси. І це в той час, коли інформаційні технології вже стають звичними не лише у місті, але і в сільській місцевості. І напевно поруч є молоді люди і підлітки, яких можна було б залучити до пошуку потрібної інформації і ресурсів. Ми кілька років намагалися «наздогнати і заподіяти добро» працівникам культури сільських районів Дніпропетровської області, проводили для них освітні програми в надії, що вони використають отримані знання для адаптації до сьогоднішніх умов. На жаль, більшість з них цю можливість не використали. Ми ж в результаті цього досвіду вирішили допомагати активним людям, які хочуть змінити на краще життя своє і своїх місцевих громад. Ті вельми нечисленні на загальному фоні приклади, коли на базі клубу або бібліотеки створюється Центр місцевої активності (у нашому варіанті Центр позитивних змін), показують, що майбутнє установ культури залежить тільки від них самих.

Чи зможуть вони переорієнтуватися на реальні потреби своїх земляків, враховувати всі вікові категорії і стати їм дійсно корисними і необхідними, знайти партнерів в особі громадських організацій та всіх інших суспільних інституцій, бути переконливими у відносинах з місцевою владою і бізнесом? І головне, наскільки вони зможуть вийти за межі звичної для них діяльності, ламати стереотипи, дивувати своїх співгромадян несподіваними творчими рішеннями, відгукуватися на ініціативи активних людей і не боятися братися за соціальні проблеми? Якщо наші клуби та бібліотеки стануть такими Центрами місцевої активності, то вони не лише виживуть, але й займуть те належне місце у громаді, яке й гарантує їх, стабільне майбутнє.

Тетяна Барашкова

Основним нормативним документом, який визначає напрямки роботи, функції, головні завдання, види діяльності та організаційно- правові засади діяльності клубних закладів на території України є наказ Міністерства культури і туризму України від 23 травня 2007 року № 35 „Про затвердження примірного Положення про клубний заклад”. Цей відносно новий нормативний документ, на жаль, не віддзеркалює та не унормовує тих реалій та завдань, які ставить перед закладами культури, в першу чергу, клубними закладами, оновлене законодавство та й саме життя, а тому потребує щонайменше нової редакції Положення в частині завдань, функцій, взаємовідносин з територіальною громадою тощо. Для того, щоб Центри місцевої активності могли ефективно здійснювати свою діяльність та не наштовхуватися на законодавчі перешкоди чи не шукати спеціальних шпарин у законах, Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ) в рамках проекту «Спільний шлях у майбутнє»* розробив та подав до Міністерства культури України Пропозиції щодо удосконалення примірного положення про клубний заклад. Зокрема ІСКМ пропонує:

1. Серед типів клубних закладів слід передбачити клубні заклади недержавної форми власності.

2. До видів діяльності клубних закладів додати: – організація і проведення культурно- освітніх, інформаційно- п р о с в і т н и ц ь к и х , науково-дослідницьких, комунікативних та навчальних заходів, зокрема круглих столів, семінарів, конференцій, п р е с – к о н ф е р е н ц і й , дискусій, тренінгів, консультацій, опитувань, досліджень тощо; – виготовлення та розповсюдження друкованої, аудіо- та аудіовізуальної продукції, а також використання нових технологій, для розширення доступу та залучення громадськості до діяльності клубного закладу; – проведення роботи по вивченню попиту населення щодо культурних та інших послуг, пов’язаних із забезпеченням культурних потреб та виробленням культурних благ; – розробка і реалізація проектів та програм, спрямованих на задоволення культурних і соціальних потреб громади, проведення спільних заходів (майстер-класів, благодійних акцій, форумів, семінарів, круглих столів, конференцій тощо) із залученням членів відповідної територіальної громади; – реалізація заходів, спрямованих на популяризацію творчих ініціатив і культурних практик громадян та забезпечення їх самовираження.

3. У розділі «Організаційно-правові засади діяльності клубного закладу» передбачити наступне: – Працівники клубного закладу можуть бути с п і в з а с н о в н и к а м и громадських організацій з різних напрямів діяльності у сфері культури та інших об’єднань громадян по задоволенню культурних потреб, які у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, зокрема “Про культуру” від 14.12.2010 № 2778, “Про об’єднання громадян” від 16.06.1992 № 2460 та ін. – Клубний заклад може бути як державної чи комунальної форм власності, так і недержавної. У своїй діяльності недержавний клубний заклад керується власним статутом та цим Положенням, а також Конституцією та законами України, зокрема Законом України “Про культуру” від 14.12.2010 № 2778, іншими законодавчими і нормативними актами. 4. Пункт 3.2 Розділу 3 «Структура та основні принципи діяльності клубного закладу» викласти у наступній редакції: «Клубний заклад планує свою діяльність відповідно до культурних та соціальних потреб громади, виходячи з творчих можливостей, кадрових та фінансових ресурсів». Ці та інші пропозиції були подані на розгляд до Міністерства культури на початку листопада 2011 року. Ці Пропозиції, у разі їх затвердження, звісно, не стануть панацеєю від усіх проблем закладів культури, але мають допомогти тим організаціям та активним громадянам, які хочуть змінити життя власної громади на краще.

* проект «Спільний шлях у майбутнє» реалізується ІСКМ в рамках програми «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER), що виконується Pact. Inc., завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агенцію США з міжнародного розвитку (USAID). Думки, викладені в даному матеріалі є винятковою відповідальністю ІСКМ і можуть не співпадати з точкою зору USAID, уряду США та Pact. Inc.

Матеріал підготувала Марія Макарова

** – “НДО-Інформ” №6(45), 2011